ЗМІ старанно готують підґрунтя для звинувачень УПЦ у «переданні інфекцій»: як з’ясувалося, видання Главком та решта з ним перейшли від інформування про поширення коронавірусу до хантавірусних стращань.

Нагадаємо, про пандемії хантавирусу на даний час не йдеться, оскільки віруси цього типу не передаються від людини до людини, а на даний час – лише людині від контакту з певними тваринами.

Цього разу приводом для нових жахань стала заява представника РПЦ Володимира Легойди про те, що РПЦ не зачиняє свої храми.

«Безвідповідальні джерела постять дивні версії, що РПЦ не закриває храми і монастирі нібито тому, що не хоче відмовитися від доходів. І храми порівнюються з ресторанами, які були змушені «мужньо і відповідально» закритися», – заявив Легойда.

«Священник – це духовний лікар, який, подібно до лікаря фізичного, зобов’язаний приймати людей, що приходять до нього, як би йому не хотілося самоізолюватись», – наголосив Легойда і зазначив, що багато хто зі священників старше за 65 років. Як і лікарів, їх ніхто не звільнить від виконання обов’язку, а також ніхто не відправить на карантин, як офіцерів, вважає представник Церкви.

За його словами, якщо людина вірить, що Бога немає, то може твердити, що храми – пункти обміну грошей на свічки. Однак той, хто хоч раз був в церкві, розуміє, що це неправда.

«Священники так само, як і лікарі, підуть (і ходять) додому до людей похилого віку і в лікарні до інфікованих», – пояснив Легойда.

Також у Главкомі нагадали про попереднє «викриття», коли на храмі УПЦ хтось розмістив широко розповсюджене оголошення, оригінал котрого взагалі не мав ніякого стосунку до РПЦ, та для чогось написали, що Росія зайняла друге місце в світі за кількістю захворювань, які викликає хантавірус.

Можемо висловити щирі співчуття ЗМІ, редакціям котрих доводиться важко відшукувати інфекції у Почаївській лаврі та храмах УПЦ. Нагадаємо, медіа варто було б зосередити свої ментальні та громадські зусилля у тому, щоб допомогти одужати клірикам УГКЦ, у котрих вже виявили коронавірус, та розпочати поширювати суспільно корисну інформацію замість «епідеміологічних» фейків.