Напевно кожній віруючій людині паломництво по місцях земного шляху Христа Спасителя надзвичайно важливе. Можна писати цілі трактати на дану тематику, які у нас виникають почуття та думки, адже ми невидимо переносимося у ту реальність, де присутній Сам Бог.
Варто також зауважити, що існує два способи відвідин цих важливих для кожного християнина місць: туристична поїздка та паломництво. І якщо туристами може приїхати будь-хто, незважаючи на свою конфесіональну приналежність, то паломництво по Святиням Православного Світу можливе лише повноцінним членам Церкви Христової.
Буквально нещодавно група паломників з України здійснила свій візит у святий град Єрусалим: «З благословення Патріарха Єрусалимського Феофіла ІІІ, клірики Української Православної Церкви візьмуть участь в богослужіннях в Єрусалимському Храмі Воскресіння Христового, у Віфлеємському храмі Різдва, на гробі Пресвятої Богородиці та біля інших святинь Ізраїлю і Йорданії».
Тобто вказується на той факт, що Предстоятель Помісної Церкви офіційно благословляє звершити богослужіння на Святих Місцях та звершити молитовну паломницьку поїздку віруючим Української Православної Церкви.
Але існує в українському православ`ї група під назвою «Київський патріархат», котра створює проблеми не тільки собі, але і іншим. Так, нещодавно представники цієї організаціїздійснили свій туристичний «вояж» у Святий Град. Та тільки після таких «молитовних» відвідин грецьке духовенство пережило емоції, котрі можна порівняти з монгольською навалою на Київ у XIII столітті.
Група «українських патріотів» під назвою Київський патріархат на чолі з Михайлом Зінкевичем (більш відомий як «митрополит» Луцький УПЦ КП) пронеслася навалою під гасла «Смерть ворогам», «Україна понад усе» по святиням православного світу. Бідне грецьке духовенство не могло второпати, що це відбувається і хто це такі. Однак після відвідин монастиря преп. Герасима Йорданського виявилося, що зник портрет патріарха Кирила з власним підписом, даний в дарунок монастирю. Братія дорожила цим подарунком, і їм не залишилося нічого іншого, як викликати відповідні органи для вияснення ситуації.
Такі «вояжі» досить яскраво демонструють православній спільноті про сутність Київського патріархату загалом. Адже замість слів «Господи помилуй» лунали вислови не зовсім тотожні Євангелію.
Самі ж представники цієї релігійної організації наступним чином трактують свої «паломництва» по Святій Землі: «Протягом тижня паломниками було звершено дві Божественні літургії у Віфлеємі та Єрусалимі та велику кількість молебнів у різних куточках Святої Землі. З молитвою прочани перебували у Віфлеємі, Єрусалимі, Єрихоні, Капернаумі, Назареті, Кані Галілейській, монастирях Іудейської пустелі та двічі мали можливість зануритись у святі води ріки Йордан».
Така інформація, насправді, вводить людей в оману, оскільки, щоб звершити Літургію у відповідних місцях, потрібно отримати відповідне благословення від канонічної ієрархії Святого Града Єрусалима, на що звісно вони такого дозволу не отримали. Тобто представники Київського Патріархату звершили своє турне виключно як туристи, а не богомольці.
Плюс, враховуючи поведінку таких «вірян», виникає таке враження, що представники цієї релігійної конфесії взагалі позиціонують себе проти церковного устрою як такого і протиставляють себе Церкві загалом.
Не так давно вагомого резонансу в ЗМІ набула новина про сприяння Андрія Мацоли, відомого мецената КП, у написанні ікони для Видубицького монастиря цієї релігійної організації: «В цей день як і рік тому Богослужіння звершувалося в присутності ікони рівноапостольної Марії Магдалини з часткою її святих мощей. Ікона була написана ченцями монастиря святої гори Афон та подарована українському бізнесменові-меценату Андрію Мацолі, засновнику та керівнику компанії «Перша приватна броварня», який в свою чергу передав її монастирю».
Та на превеликий жаль для КП, ця інформація знову не відповідає дійсності, оскільки ніяких зв`язків Афону з невизнаною структурою немає. Це повідомив ще раніше настоятель подвір’я Свято-Пантелеймонівського монастиря в Києві о. Алексій (Корсак): «Свята Гора Афон не має євхаристійного та молитовного спілкування з так званим “Київським патріархатом”, і, згідно з канонами Православної церкви, не може бути й мови про надання православних реліквій боговідступному розколу».
В даній тематиці варто згадати недавній візит президента України у Єрусалим та інформацію про це дійство у ЗМІ. І знову ж промах, адже патріарх Єрусалимський спростував інформацію деяких українських ЗМІ про ймовірні його слова щодо автокефалії.
Ще одним духовним нащадком персонажа оповідання Нечуя-Левицького став колишній прес-секретар очільника Київського патріархату – Юрій Дорошенко. Невідомо, яким чином він зумів потрапити на зустріч з Патріархом Ієрусалимським Феофілом. Абсолютно очевидно, що предстоятель Ієрусалимського Патріархату не знав, хто ця людина і що вона собою представляє, а тому і не звернув уваги на її присутність. Звісно, що радник Філарета не став розголошувати свою конфесійну заангажованість заради селфі біля православного ієрарха. Таким чином розкольники намагаються створити видимість свого визнання серед справжнього православного духовенства.
Дорошенко був і залишається одним з ідеологів і пропагандистів УПЦ КП. Ось як про нього відгукнувся відомий священник зі стану розкольників Євген Заплетнюк: «Він був серед тих, хто під пильним наглядом патріарха Філарета формував ідеологію Київського Патріархату на початку зародження. Більшість молодих, а навіть і маститих архієреїв сучасної УПЦ КП не зробили, та й напевне, вже ніколи не зроблять для утвердження цієї Церкви стільки, стільки це зробило перо Юрія Дорошенка. Поки отці і владики будували та захоплювали собі храми та каплиці, Дорошенко своїми публікаціями навчав віруючих довіри до Київського Патріархату».
Серед «маститих архієреїв» навіть «архієпископ» Євстратій Зоря, за словами Заплетнюка, блідо виглядає на фоні Дорошенко: «після нього в УПЦ КП більше не було людей, здатних на такому високому рівні подавати, а основне – генерувати якісний та позитивний інформаційний продукт. Єдиний відомий (бо офіційний) автор з УПЦ КП Євстратій Зоря вважає церковну журналістику виключно знаряддям творення власної кар’єри і не більше. Добре помітно, як з кожною новою нагородою та кожним черговим ієрархічним підвищенням його тексти стають все більш поверхневі, та й з’являються у пресі все рідше. Йому вже стає просто нецікаво мусолити одні і ті ж прісні аргументи багато років поспіль. Старі набридли, а нових йому ніхто так і не придумав. Він не вміє народжувати щось нове самостійно».
Явно натякаючи на пана Євстратія, Заплетнюк гірко зауважує: «очільник КП часто збирає біля себе людей, м’яко кажучи, пустих і безпринципних кар’єристів, які не приносять Церкві ніякої користі».
Єдиний недолік Дорошенко, який відмітив о.Євгеній, – «вперте лизоблюдство автора перед очільником Київського Патріархату». Втім, нинішній прес-секретар Філарета – Євстратій Зоря – міг би позмагатись з Дорошенко у цій «корисній» рисі характеру. Інакше він навряд чи втримав би «доступ до тіла» протягом такого довгого часу.
Беручи до уваги всі ці нещодавні факти, можемо зробити висновок – Київський патріархат продовжує тримати «марку» войовничої релігійної організації не тільки в Україні, але і у світовому православ`ї. Усі їхні «міжнародні» стосунки з представниками Помісних Церков не мають абсолютно ніякого підтвердження. Тому «відкритий обман» і надалі продовжує фігурувати у новинах цієї релігійної структури. В свій час блаженний Августин сказав наступне: «Все можно иметь вне Церкви, кроме спасения…Можно иметь таинства…Евангелие…веру в Отца и Сына и Святого Духа и проповедовать ее; но нигде кроме кафолической Церкви, нельзя обрести спасения».(1). Ці слова для представників Київського патріархату як ніколи мають бути актуальними.
1. Слово Блаженного Августина к народу Кесарийской Церкви.