Коли весь світ спостерігав за подіями у Нових Санжарах, це був «сором та ганьба». Політики та «лідери суспільних думок» закликали до совісті громадян, а доктор Комаровський емоційно розповідав про те, що приводу для паніки ніякого немає.
По ходу тренд змінився, і влаштовувати істерику стало вигідніше. Ще трішечки, і до методів а-ля «Нові Санжари» почнуть ставитися із співчуттям та розумінням.
Втім, наш народ є абсолютно непослідовним. Може однаково лінчувати сусідів за підозру в перенесенні коронавірусу і водія маршрутки за те, що відмовився везти напхану людьми маршрутку. В цьому контексті, відповідати настроям суспільства є геть проблематичним.
Погано, коли ці настрої намагаються скерувати на потрібні маніпуляторам різного роду об’єкти.
Наприклад, на Церкву.
Цілі таких маніпуляцій можуть бути абсолютно різними – починаючи від спроб відволікти увагу від справжніх проблем і закінчуючи бажанням дискредитувати ту чи іншу конфесію.
Вже зараз ми можемо спостерігати за окремими прикладами розпалювання ворожнечі проти віруючих і Церкви. Не хотілося б, щоб це був банальний пошук крайніх у випадку загострення ситуації, але використання паніки для того, щоб зловити хайп.
Не варто забувати, що у нинішньому становищі справ ключовим є наявність масок та антисептиків в аптеках, а також тестів для виявлення вірусу та апаратів штучної вентиляції легень у лікарнях. Та й відновлення мережі СЕС, знищеної Супрун, не завадило би. Ці речі є не менш важливими, аніж обмеження масових зібрань людей.
Щодо Церкви, то заходи, вжиті священноначалієм, повною мірою відповідають вимогам ситуації, приписам уряду з одного боку, та свободі віросповідання з іншої.