Майже через рік після захоплення Свято-Покровського храму УПЦ в селі Мала Любаша Костопільського району Рівненської області віруючі відвідують богослужіння в будинку свого настоятеля, протоієрея Олексія Оніщука, але розуміють, що довго так тривати не може і обговорюють шляхи виходу з ситуації. Про це у повідомляє СПЖ.

За словами священнослужителя, який очолює Свято-Покровську громаду протягом 15 років, зараз віруючі «змушені збиратися як ранні християни для того, щоб здійснювати таїнство Євхаристії».

«Ми збираємося в цих стінах тільки з тієї причини, що місцева влада сприяла підтасовуванні юридичних документів, щоб перевести громаду, яка офіційно була в УПЦ, в так звану новостворену ПЦУ, – зазначив отець Олексій, який надав велику частину свого будинку для богослужінь. – Ми відселили дітей. Це була дитяча кімната, а це – передпокій. Ми все звідси постаралися забрати і організували як місцевий домовий храм».

Дружина священика, Віра Онищук, додала, що сім’ї з трьома дітьми, один з яких внаслідок трагічних обставин став інвалідом і знаходиться на домашньому навчанні, важко жити в таких умовах обмеженого простору, але «ми звикли вже, а куди нам дітися?».

Віруючі, які збираються на богослужіння в будинку батька Алексія щонеділі, відзначають, що за цей час громада стала набагато міцніше і більш згуртованими, батюшка завжди знаходить для них потрібні слова, і в його будинку, в який «приходиш як в сім’ю», відчувається благодать.

«Скажімо так: ми зміцніли у вірі, стали набагато дружнішими, дуже добре тут почуваємося, – зазначила одна з парафіянок. – Раніше, бувало, прийдеш до Церкви, і починали обговорювати – не в тому прийшов, не так став. А зараз настільки легко і добре… Одне тільки бентежить, що ми обмежуємо батюшку. Троє дітей, всі сплять на одному ліжку, дитина інвалід, і нікуди діватися. Нам нікуди йти, змушені ходити сюди, батюшка прийняв. Нам тут добре, тепло».

Громада розуміє, що так довго обмежувати сім’ю свого настоятеля вона не може, і обговорює всі можливі шляхи виходу з цієї ситуації. Хтось пропонує почати зводити новий храм, а хтось продовжує сподіватися на правосуддя.

«Ми, звичайно, сподіваємося, що в нашій державі відновиться правовий порядок і законодавство набуде чинності. Адже злочин проходить по цій справі, немов червоною ниткою. Якщо судді візьмуться його розглядати, злочин шукати не доведеться, він на поверхні, тому ми впевнені в позитивному рішенні суду. Але інше питання – чи відбудеться суд? Тому що для нашої держави це справа політична, в ній замішані політики. І судді, наскільки я розумію, не хочуть брати на себе відповідальність приймати таке політичне рішення, тому що всі побоюються за своє майбутнє, побоюються за свою посаду. І ми ходимо по колу з однієї інстанції в іншу. І поки не видно кінця і завершення цих судових процесів», – сказав настоятель Свято-Покровської парафії села Мала Любаша.