Митрополит Кенійський Олександрійського Патріахату Макарій (Тіллірідіс) розповів, як кілька десятків років причащав в Африці місцеве населення і не заразився ніякою інфекцією з Чаші, повідомляє Ромфея.

Митрополит написав, що, з огляду на ситуацію, викликану наявністю китайської хвороби, яка тероризувала світ і налічує тисячі жертв у всьому світі», він хотів би «заспокоїти деяких, хто вважає, що ця хвороба – ця епідемія може передаватися через Святе Причастя, коли ми причащаємося Тілом і Кров’ю Господа».

Він написав, що в «важкі роки, в 1980-х і 1990-х роках, в Африці, бушувала смертельна епідемія СНІДу, яка вбила буквально мільйони людей, в основному молодих людей, я пам’ятаю, як африканці злякалися, коли була поширена інформація про потенційно небезпечне причастя Тіла і Крові нашого Господа».

«Ми щодня бачили, як багато хто з наших людей загинули, і в їхній свідомості, їх думках і діях був жах. Було так страшно бачити кожен день перед нашими очима, що наші близькі йдуть».

Митрополит повідомив, що «тоді ще не було ніяких положень або запобіжних заходів. Поширення цієї смертельної хвороби було повсюдним, і зупинити її було неможливо. Незалежно від того, скільки людей хотіли жити, особливо молоді, я глибоко це запам’ятав. Нашою єдиною надією була віра в чудо».

Тому, каже владика, «коли я щодня читаю про поточну ситуацію, що виникла в результаті появи цього нового смертоносного вірусу, я хотів би засвідчити особисто, що вірус СНІДу вбив безліч людей в Східній Африці і, зокрема, тут, в Кенії».

«Потім ми приїхали в район Масаї… де ми служили на відкритому повітрі під деревами, якщо такі були. Люди переносили, крім СНІДу, безліч інших інфекційних хвороб, оскільки вони жили в примітивних умовах, і їх звичаї були смертельно несумісні із загальною реальністю життя людей іншого походження і культури».

«Багато, і особливо наші студенти, були стурбовані таким станом речей і страждали від невпевненості і страху», – каже далі владика.

«Не кажучи вже про європейців, білих. У мене не було абсолютно ніяких проблем, тому що я вже був сповнений рішучості і зробив вибір для себе, при будь-яких обставинах, служити, втомлюватися, потрапляти в біду, голодувати і жадати, хворіти і вмирати», – пише він.

«Тому я не злякався і не втратив надію і сміливість. Поруч зі мною була армія ангелів, святих, які були моїми духовними отцями і радниками на кожному кроці і в моїх рішеннях. Вони були поруч зі мною, і вони направили мене туди, куди мені потрібно було піти і жити, щоб допомогти людям краще. Страх, неспокій і невпевненість не мали місця на цьому шляху», – каже далі владика.

За його словами, «сьогодні ми спостерігаємо глобальну байдужість суспільства, яке не приймає цю таємницю спілкування з небесами. Заперечення і байдужість. А який результат? Відчай! І тому суспільство споживання і матеріального щастя створюється без глибини і без атмосфери підтримки і надії».

Владика пише: «Я не хочу, щоб мій лист вважався саморекламою. Речі, які написані сьогодні, я переживав щодня через Таїнства нашої Церкви, особливо Святої Євхаристії, яка освячує і перетворює людину з плином часу, коли в кінцевому підсумку відбувається з’єднання землі і неба».

Він каже, що причащав масаї «заражених СНІДом та іншими інфекційними смертельними або неінфекційними захворюваннями. Священики і диякони, коли вони побачили, що відбувалося під час Божественного Причастя, злякалися, тому що потрібно було спожити те, що залишилося в чаші».

«Будучи професором теології, я часто говорив своїм учням, що всередині знаходиться Тіло і Кров Господа. Це було в класі, під час занять. Зараз же ми перебували в сільській місцевості, де причащалися всі, хворі і здорові, які проходили через всі види хвороб», – пише він.

«Я підняв чашу і сказав священикам і дияконам, що є тільки тіло і кров Господа, незалежно від присутності чого б то не було, а іноді мух і комарів, які падали в чашу. Я підняв і сказав: «Ось так це працює” і, звичайно, проковтнув все це. Вони мовчали і дивилися на мене ще уважніше, чекаючи, що станеться. І так було завжди. Чудо відбувалося завжди. Це момент, коли Святе Причастя стає наркотиком безсмертя», – завершив митрополит Макарій.

Переклад СПЖ