То з ким об`єднався Філарет у 1992-му? (Частина 4)

Час читання: 5хв.

До питання про історію Київської митрополії

(Митрополит Філарет (Денисенко)

Частина 4 (заключна)

 

Для розв`язання складної церковної ситуації, що склалася, необхідно було враховувати політичну обстановку в республіці, регіональні особливості, та найголовніше – керуватися православними канонами. Тим більше, що ставлення віруючих до автокефалії було й залишається неоднозначним – якщо на Заході у неї чимало прихильників, то решта – 22 області України категорично проти неї. Стосовно УАПЦ на Україні склалася ситуація, аналогічна тій, яка виникла у республіці після Жовтневої революції. В той час миряни особливо завзято добивалися прийняття автокефальної Церкви. Тоді, в 20-ті роки, Патріарх Московський і всієї Русі Тихон надав Православній Церкві на Україні права широкої автономії. Саме шляхом святого Патріарха Тихона пішли для вирішення суперечностей, які виникли у наш час, і Святіший Патріарх Московський, і Священний Синод Руської Православної Церкви. Було вирішено створити Комісію, котра б досконало вивчила як ситуацію, що склалася, і ставлення до неї як кліру, мирян, українців, росіян, білорусів, інших національностей, так і історико-канонічне обґрунтування виниклої проблеми.

Великого значення для православних у складній та суперечливій церковній ситуації на Україні має послання Святішого Патріарха Константинопольського Димитрія І Патріарху Московському і всієї Русі Алексію ІІ. Наводимо текст листа повністю.

«Ми одержали і з належною увагою розглянули датований 22 листопада минулого року за №3461 лист Вашого улюбленого і найжаданішого Блаженства щодо становища, яке склалося нині у Вашій братській Руській Православній Церкві, у зв`язку з нещодавніми змінами в Радянському Союзі, та викликало позитивні й негативні наслідки в її житті та спасенній діяльності.

Позитивним фактам у житті Вашої Церкви радіємо радістю великою і ми, і наші Високопреосвященні брати та вітаємо з ними Ваше Блаженство і славимо Бога, Котрий так про Вас піклується. Що ж до негативних моментів, які виникають і викликають замішання в лоні Вашої Церкви, наша Матір Велика Свята Христова Церква, тримаючи завжди сторону своєї улюбленої дочки й сестри – Руської Церкви, рішуче засуджує їх. Мова йде, зокрема, про недопустиму і багато в чому антихристиянську діяльність уніатів на шкоду православним віруючим Західної України, про захоплення ними святих храмів, про вандалізм, святотатство тощо; про рух автокефалістів на Україні, про діяльність «Зарубіжної Православної Руської» так званої «Церкви» та інших християнських угрупувань на шкоду православним інтересам. Вселенська Патріархія визнає тільки одну канонічну Православну Церкву в установлених Патріаршим і Синодальним способом у 1593 р. межах Вашої Святішої Церкви, тобто Святішу Руську Церкву, яку всі помісні канонічні Святі Божі Православні Церкви визнають, шанують і у священних диптихах споминають.

І ми знову зі Святішого Апостольського та Патріаршого Вселенського Престолу заявляємо і запевняємо Ваше Блаженство і Вашу Церкву, що завжди тримаємо Вашу сторону і в радості, і в розв`язанні проблем, радіючи і страждаючи разом з Вами, і що ми зробимо все,що від нас залежить, для полегшення становища збурюваної нині Вашої Церкви.

Повідомляючи у відповідь про вищевикладане Вашій Любові, ревно благаємо Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа про найшвидше припинення спокус, які бичують Вашу Святішу Церкву і про допомогу в усьому Вашій Святості та Вашій ієрархії у здійсненні цього подвигу і свідчення. Ще раз запевняючи, що «ми беремо участь як у стражданнях ваших, так і в утішенні» (2 Кор.,1.7), обіймаємо Вас у братському цілуванні та перебуваємо з глибокою у Господі любов`ю і великим шануванням».

Несвоєчасні і згубні сьогоднішні церковні суперечки у нашій республіці, що відволікають нас від головного завдання – спасіння людських душ і змушують захищати святість наших православних канонів та православного віровчення, намагаються втягнути Церкву в політичні ігри. Христос спаситель уподібнює Церкву виноградній лозі. Господь одні гілки очищає, щоб вони були плодоноснішими, а сухі відрізає і спалює як непотрібні. Так ось сьогодні, в дні випробувань нашої церковної вірності та єдності, ми очищаємося, об`єднуємося і міцніємо у нашій православній чистоті.

Ми не приймаємо злих плевели, які не повертає Ісус Христос, бо вони не насадження Отця. І сьогодні актуальне свідчення святого Ігнатія Богоносця про лжехристиян, яких ми можемо згадати стосовно відступників – розкольників-автокефалістів та уніатів. «Деякі мають звичай, пише св. отець, удавно носити ім`я християн, проте у тому й іншому чинять недостойно Бога. Від них вам треба втікати, як від диких звірів, бо ж це шалені пси, що кусають підступно. Віддалятися вам треба від них, бо ж вони страждають нелегко зцілюваною хворобою».

Церква незборима, неприступна, непереможна і сила гріха та зла усього світу (І Ін.5,19), якою б не була вона великою, не може перемогти її святості. «Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не подолають її» (Мф. 16, 18).

Тому найголовнішим завданням у цей важкий для святого Православ`я час є збереження від хитань та відхилень нашого церковного корабля. Важливим і своєчасним у цьому плані стало надання Московським Патріархатом Українській Православній Церкві статусу незалежності і самостійності в управлінні.

Головними завданнями першого церковного форуму Української Православної Церкви були: вжиття заходів для збереження єдності Церкви; застереження частини духовенства та віруючих від ухилу до розколу і боротьба за чистоту святої православної віри, – віри святого князя Володимира, цілого сонму святих і багатостраждальних мучеників нашої Церкви, збереження в чистоті церковних канонів. Собор також прийняв Устав Української Православної Церкви. А це, в свою чергу, означає правову захищеність церковної громади та її майна, визнання Церкви в якості суб`єкта права з усіма юридичними гарантіями, що випливають звідси.

Православний вісник 1991 р., №4. 

Схожі публікації