Скинули фотографії, які скопіювали з Facebook у першу седмицю Великого посту. Якби все добре. Міркую, монастир, напевно, придбав автобус та довозить людей на служіння. Навіть і порадів, хороший задум. На Здолбунівщині лише один монастир ПЦУ, є прихильники, нехай собі їздять з Богом. Перший тиждень посту, все ок.
Дивно тільки, що в розкладі руху та оголошенні вказані села, в яких існують громади ПЦУ-СЦУ. До прикладу, село Будераж, вчора храм забрали, на той час ПЦУ здійснювали служіння в наметі. Допускаю, що холодно, власне, і настоятеля постійного немає, хор ніякий, так і бути. Поїхали та й годі.
А Буща?? Другого березня минулого року храм «мирно перейшов» до ПЦУ. Перехід супроводжувався мирним виламуванням дверей ломиком близько живучого до храму сусіда для проведення інвентаризації храму начальниками з району. Є громада, хор, притч церковний, настоятель – живе поруч з храмом. Кількість прихильників ПЦУ в селі, по їхніх же словах, в рази перевищує число вірян УПЦ. Кажуть, що головний вчитель ту меншість називає московським сміттям, але то таке, не здивувало, звикли. Дивно те, що в сформованій громаді не було служб у першу седмицю посту. Варіантів декілька, як і висновків.
- Люди не ходять до церкви. Виходить, що релігійна громада УПЦ до ПЦУ не переходила. А релігійна громада, це ті люди, що завжди ходять до храму, сповідаються, причащаються, беруть активну участь в житті громади та дотримуються церковних канонів. Тобто перейшли жителі громади села, які до храму звикли ходити не на молитву, а по воду, вербу і крашанки. Два, три рази в рік, зрозуміло, що в принципі не можуть належати до релігійної громади та приймати рішення про перехід релігійних громад, згідно 12 статті Закону України « Про свободу совісті та релігійні організації».
2 . Кількість прихильників ПЦУ не багаточисельна, їх мало, тому і вирішили, що краще завести тих декілька людей автобусом в монастир. Мовляв, і для батюшки легше, і щось зекономиться в храмі.
- Священик. Різне буває, ми всі люди. Може, роботу знайшов і не відпустили, а може, справи які. Тут священноначаліє не допрацювало. Поставили б заміну, перекрили, виручили б собрата, молитва ж має бути, перший тиждень посту. Всі на поклони.
- А може, награлися дяді і тьоті у віру, повоювали за храм, та й набридло. Тоді для чого було забирати храм? Для кількості, розпорядження влади, значимості, своєї важливості в селі, особистих амбіцій, політики? Напевно, все разом. Храм пустий. В селі кажуть щось про музей, все рівно ніхто в церкву не ходить. Як варіант.
Подібний сценарій чекає і на Будераж, Півчу та інші села. Може, ще один автобус, і ну його?
Скрін із сторінки церковної людини ПЦУ.
