Я навмисне весь цей час уникав теми поїздки Архієпископа Хризостома на Фанар. Було багато записів про те, що це момент істини і т.д. Але все це повз.
Справа в тому, що я взагалі не бачу поки що варіантів для радикальних змін.
Так, Хризостом грає за Фанар, і була би у нього можливість – давно б визнав ПЦУ. Це частина політики “еллінського світу”. Звідти його злісні фрази в сторону РПЦ та ін. Так, він їздив, так би мовити, на консультацію до Варфоломія по темі ПЦУ.
АЛЕ.
Одноосібно проти рішення Синоду він піти не може. До тих пір, поки там більшість проти ПЦУ, – я не бачу варіантів для визнання ПЦУшників. Тому Хризостом і грає в “нейтралітет”, який зводиться до ворожнечі проти РПЦ і підтримки Фанару.
Тому все, що Хризостом і Варфоломій робили і роблять, – намагаються сформувати більшість у Синоді Кіпрської Архиєпископії, але це зовсім не просте завдання.
У той же час досить давно Хризостом балансує на межі того, щоб піти на спокій або на суд Божий. Така зміна цілком може зіграти не на користь Фанара, тому Хризостом і не йде на спокій.
Так що ситуація з Кіпрською Архієпископією непроста, але поки що не бачу ніяких “моментів істини” і інших пікових моментів, які б могли змінити ситуацію, хоча дуже багато джерел кажуть про те, що Хризостом активно намагається працювати на користь Фанару.
Тому єдиним піковим моментом для Кіпру може бути лише створення більшості в Синоді, все інше – це малоймовірно.