Антицерковні закони дали право змінювати конфесійну приналежність громади людям, які не мають ніякого відношення до Церкви. Про це йдеться у «Право на віру» в ефірі «Першого Козацького» за участю юриста Лесі Александріді.

«В більшості своїй це люди, які не мають відношення до релігійного життя, які розуміють і черпають інформацію про Церкву зі ЗМІ. Цим людям владою було дано право приймати рішення про конфесійну приналежність, більш того, їм пояснили, що ці питання регулюють національну безпеку країни», – наголосила експерт.

Забезпечення так званої свободи волевиявлення всіх віруючих громадян через проведення загальних зборів на практиці перетворилося в організовані місцевими адміністраціями збори жителів територіальних, а не релігійних громад, констатувала учасниця програми. До цих зборів привертають всіх, кого може зацікавити місцева адміністрація: активістів, бюджетників, представників воєнізованих формувань.

Ті, хто брав участь в зборах територіальних громад часто не розуміли, що і куди вони переводять, адже в протоколах неправильно вказували назви релігійних громад. Ще гіршою є ситуація з переходів релігійних центрів: «переходи з УПЦ в УПЦ, з УПЦ в УАПЦ, якісь різноманітні назви новоствореної релігійної структури, немислимі абсолютно абревіатури».

Особливо дивною є позиція бажаючих змінити юрисдикцію, які раніше були прихожанами громади УПЦ: «Священик, 20 років прослужив на парафії, який хрестив, вінчав, відспівував, причащав, вчора руки йому цілували, в одну мить перетворюється на “агента Кремля”, який організовує , підтримує, спонсорує якісь військові дії требами і свічками буквально».

Нормативну основу підміни понять зборів релігійної громади на збори громадян, нагадаємо, заклав Віктор Єленський ще у 2015 році, коли ввів поняття самоіндентіфікації особи з громадою.

Єленський стверджував, що дві третини віруючих, вирішення яких визначить конфесію, будуть обчислювати від кількості легітимних членів громади. Але в статутах УПЦ одним з обов’язкових критеріїв членства в громаді є визнання статуту про управління УПЦ і статуту громади. Відповідно всі, хто не приймає УПЦ на чолі з Митрополитом Онуфрієм як свій релігійний центр, не можуть належати до релігійної громади, і тим більше не можуть приймати рішення про її діяльність. Крім того, в релігійних громадах УПЦ немає фіксованого членства, а значить визначити дві третини від невідомого числа в законному порядку просто неможливо.