На мій погляд, найважливіше досягнення Амманської зустрічі у тому, що вона проламала віковічну еллінську солідарність із Константинопольським патріархом та висунула іншого духовного лідера у масштабі Вселенського православ’я – Єрусалимського патріарха. І в цьому відношенні навіть добре, що там не був присутній Антіохійський патріарх.
По суті справи – це революція.
По-друге, це тільки початок, перша сесія, і процес піде далі.
По-третє, важливе не те, що не приїхали греки, з причини їхньої солідарності. А те, що приїхав румунський представник. Тому що, в деякому значенні, це – найпотужніша Православна Церква у духовному відношенні. В них дуже високий відсоток воцерковленості (16 млн, або 86,5% за даними Вікіпедії), найпотужніша діаспора у Європі. І ніхто напевне не скаже, що Румунська Православна Церква – сателіт Москви, враховуючи наші тертки у Молдові. Це поки що не перемога, враховуючи вагання болгар та грузинів, але безсумнівний проміжний успіх. А що буде далі – побачимо у кінці року.