29 січня 2020 року голова Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент (Вечеря) прокоментував факт участі Андрія Юраша, проти якого відкрито кримінальне провадження, в конкурсі на посаду голови Державної служби з етнополітики та свободи совісті. Про це йдеться в публікації Телеграм-каналу Правблог.
Даючи оцінку діяльності Андрія Юраша на посаді глави департаменту у справах релігій Міністерства культури, архієрей зазначив, що чиновник «безсоромно озвучував заклики, спрямовані на приниження віруючих Української Православної Церкви. Є чимало кримінальних справ, пов’язаних з фізичним побиттям віруючих. Міністерство культури і департамент, який мав би дбати про дотримання прав віруючих абсолютно нічого не зробив, щоб допомогти віруючим людям… цей департамент блокував можливість реєстрації громад УПЦ, які постійно створювалися в нашій Церкві. Незважаючи на те, що такі дії були оскаржені в суді, судові тяжби тривають роками і Міністерство культури продовжує свою політику».
Владика Климент висловив здивування, що на пост високопоставленого держчиновника претендує людина, проти котрої порушена кримінальна справа. Це негативно впливає на імідж нашої країни, пояснив він.
«Є дуже красномовний факт. Наскільки мені відомо, було порушено кримінальну справу щодо керівника державного департаменту у справах релігій Андрія Юраша. Мені невідомо, яким чином сьогодні це кримінальне провадження розслідується, але цей факт широко висвітлювався. І мене дивує, що ця людина продовжує брати участь в конкурсах на заміщення аналогічної посади з такою репутацією і з таким кейсом всіх конфліктів і таких порушень, які є просто ганебними, і псують не тільки релігійно-конфесійну ситуацію в країні, але вкрай негативно впливають на імідж України в світі», – зазначив владика Климент.
Він також нагадав: «Ми багато говоримо про вступ України в ЄС та інші міжнародні інституції. Але всі забувають, що одним з положень, які обумовлюють вступ України в ці міжнародні організації, є, по-перше, реституція церковного майна. Тобто викорінення всіх тих наслідків тоталітарного режиму, які були пов’язані з порушенням прав Церкви. А по-друге, це стабілізація всіх релігійних питань. Тому що, якщо в Україні є конфесійна нестабільність – це джерело напруги і в політичному плані, і в інших аспектах. Я думаю, що комусь в нашій державі, якимось політикам, просто вигідно розпалювати це джерело нестабільності і заробляти собі політичні бали».