З імовірністю 99% Синод Сербської Церкви скаже «ні» Фанару, – клірик СПЦ

Священнослужитель Сербської Православної Церкви, котрий побажав залишитись анонімним, прокоментував припущення, котрі недавно з’явились у мережі щодо того, що Константинопольський патріарх Варфоломій збирається поглибити церковний розкол в Македонії подібно до того, як він раніше зробив це в Україні.

– На мою думку, Константинополь має намір дарувати «автокефалію» нинішній «Македонській православній церкві», але з новим ім’ям – «Охридська архієпископія». Це буде неканонічна спільнота. І її легалізація, як вже відбувається нині в Україні, буде ускладнювати проблеми в Македонії. Патріарх Варфоломій, втручаючись у справи іншої Помісної Православної Церкви, вчиняє незаконно, антиканонічно.

Чому я думаю, що Константинопольський патріархат збирається надати автокефалію розкольникам у Македонії? Це видно з повідомлення Фанару після зустрічі з македонським прем’єр-міністром Спасовським та колишнім прем’єр-міністром Заєвим.

У цьому офіційному повідомленні Фанару Константинопольський патріархат, по-перше, себе називає «Церквою-Матір’ю», що вже є неопапізмом. Адже Церква-Матір для Македонії – це Сербська Православна Церква, а не Константинополь. По-друге, патріарх Варфоломій перше в історії благословив увесь розкольницький клір у Македонії та народ Македонії, котрий у більшості перебуває у розколі. Це пряме попрання канонів та зухвале втручання у справи СПЦ. По-третє, патріарх Варфоломій казав про право апеляції до Константинополя, що теж є неопапізмом та антиканонічною заявою. Все це ясно підтверджує вже готовий намір Фанару вчинити так само антиканонічно, як в Україні та з Руською Православною Церквою.

У випадку легалізації діаспора нинішньої «Македонської православної церкви» в Америці, Європі та Австралії буде належати Константинопольському патріархату. Це буде викликати чимало протестів у Македонії, і там сформується ще один розкол.

Нині у Македонії одна канонічна Православна Охридська архієпископія (ПОА) Сербського Патріархату. Вона живе дуже важко. Без храмів. Без юридичного забезпечення. Там сьогодні чотири єпископи ПОА Сербського Патріархату: архієпископ Охридський і митрополит Скопійський Іоанн IV, єпископ Полошсько-Кумановський і місцеблюститель Дебарсько-Кічівської єпархії Іоаким, єпископ Брегалницький і місцеблюститель Преспансько-Пелагонійської єпархії Марк, єпископ Стобійський і місцеблюститель Струмицької єпархії Давид.

ПОА зі сторони Сербської Православної Церкви була сформована у 2003 році. Після цього рішення архієпископ Іоанн на кілька років був ув’язнений за рішенням влади Македонії. Вже тоді там було організоване гоніння на канонічну ПОА Сербського Патріархату, котре не припинилось дотепер.

Єпископи та священики канонічної ПОА не мають прав будувати храми та монастирі у Македонії. Вони перебувають у такому становищі, що Літургії служать в освячених квартирах, в освячених будинках та на дачах, де облаштовані маленькі домові храми. Сьогодні це маленька група, численністю біля однієї тисячі вірян, вірних Сербській Церкві. Це дуже маленька громада.

Але знаючи, що всі македонські ЗМІ проти них і що там триває найбрудніша пропаганда проти ПОА Сербського Патріархату, абсолютно не є дивним, що народ більшою частиною не приймає їх. Просто це гоніння є безперервним.

Нагадаю, що «Македонська православна церква» у розколі з 1967 року. Цей розкол був викликаний неканонічним, самовільним та одностороннім проголошенням автокефалії з боку ієрархів «МПЦ». До того часу, з 1958 і по 1967 рік, МПЦ була автономною Церквою у складі Сербського Патріархату. Це був час комунізму в Югославії.

Нині «МПЦ» через македонських політиків, як у ситуації з Порошенком в Україні, просить від Константинополя «автокефалію» з назвою «Охридська архієпископія». Автономію з такою назвою Сербська Церква пропонувала їм у 2002 році, у Нішському договорі, котрий тоді підписали єпископи з делегації «МПЦ», але потім, коли повернулись до Скоп’є, відкинули цей документ. Тоді їм Сербська Церква дарувала повну автономію та ім’я «Православна Охридська Архієпископія». Архієреї з «МПЦ», окрім владики Іоанна, котрий зараз є архієпископом ПОА Сербського Патріархату, відкинули цей підписаний документ.

Які погані слова тоді говорили проти СПЦ у Македонії! Звинувачували нас та зводили наклепи. Особливо з питання давнього найменування – «Православна Охридська архієпископія». Вони казали, що ми серби-шовіністи, що ми антимакедонці тощо… Оскільки не запропонували ім’я «Македонська православна церква». Але, яке лицемірство! Нині єпископи «МПЦ» публічно говорять, що вони самі запропонували Константинополю назвати себе «Автокефальною Охридською архієпископією». Нині, у 2020 році, найменування «Охридська архієпископія» їм подобається, а у 2002 році представники «МПЦ» казали, що ми серби-шовіністи, націоналісти і так далі, бо не запропонували їм іменуватися «Македонською православною церквою». А зараз вони самі запропонували це найменування Константинополю. Такою є політика НАТО проти сербського народу та Сербської Православної Церкви.

Якщо Константинополь подарує розкольникам так звану «автокефалію», а це можливо, якщо ми говоримо про Македонію, тоді незабаром підуть наслідком нові численні проблеми. Константинопольський патріархат ще не зробив нічого, але по духу слів повідомлень з Фанару, після зустрічі з македонськими політиками видно, що Константинополь збирається вчинити за українською схемою.

Спочатку зустріч з політиками, потім імітація діалогу, потім неопапістське вторгнення на канонічну територію іншої Помісної Православної Церкви. Як в Україні. Я думаю, на жаль, що так буде і в Македонії. Такі дії не відповідають церковному праву. Це просто неопапістська прелесть Фанару.

Але ще рано говорити, що Константинополь зробив головний крок. Вони на Фанарі нині тільки подають сигнали про свої можливі наміри. І ми в СПЦ знаємо, що все це можливо. Але ми і спокійні. СПЦ та Її ПОА будуть продовжувати свою канонічну місію в Македонії.

Цей крок Фанару, якщо він вчинить так само, як в Україні, породить ще один новий розкол. У Македонії тоді буде цілковитий хаос, і з’являться вже три церкви: розкольницька, так звана «Автокефальна Охридська архієпископія» під Константинопольським покровительством, рештки старої розкольницької структури «МПЦ», котрі відмовляться підкоритись Константинополю, та канонічна ПОА Сербського Патріархату. Якщо це відбудеться, відповідальність за всі наслідки буде тільки на Константинополі, котрий в неопапістський спосіб діяв в Україні, а зараз готується вчинити так само і в Македонії.

Для СПЦ ця ворожнеча між двома розкольницькими «церквами» буде хорошим фундаментом для місії, бо македонському народу буде зрозуміло, що СПЦ їм надала набагато більше прав і самостійності, ніж Фанар.

Сербська Церква і її автономна ПОА в Македонії визнають македонську державу, македонську мову і македонську націю. Це буде проблемою для греків і болгар, тому що болгари не визнають македонську мову, а греки в Церкви не визнають македонську націю та не дозволяють їм використовувати найменування «Македонія».

Сербія і СПЦ, як найтурботливіші, що цілком шанують македонців у національному, державному та лінгвістичному розумінні, в майбутньому отримають симпатії македонців, і, врешті-решт, здебільшого вони прийдуть в канонічну ПОА.

Єпископи і вірний народ у ПОА Сербського Патріархату – це люди з Македонії. Уродженці цієї землі. Єпископів не серби за національністю. Парафіяни ПОА за національністю в більшості своїй македонці. Також серед них є певна кількість сербів і болгар і кілька греків. Вже це говорить про те, що Белград і СПЦ взагалі не мають ніяких націоналістичних претензій до Македонії й Автономної ПОА.

Архієпископ Охридський та митрополит Скопійський Іоанн (Вранішковський) етнічно відчуває себе ромеєм, тобто візантійцем. Він не серб і не македонець. Він візантієць. Але віряни у Православній Охридській архієпископії СПЦ, приблизно 90%, це македонці. Решта – або серби, або болгари.

Константинополь ще нічого конкретного не зробив, крім запрошення делегації канонічної Сербської Православної Церкви і «МПЦ» на Фанар. Для діалогу про рішення ситуації. Думаю, що СПЦ НЕ відгукнеться на таке запрошення, тому що СПЦ не визнає право апеляції до Фанару і його вирішальної ролі в Православ’ї.

Синод СПЦ буде в вівторок. Побачимо, яку відповідь буде з боку СПЦ. Але 99%, що це буде ясне “ні” Фанару. Всі ці дії Константинополя мають два імені. «Політика» і «неопапізм».

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

Scroll Up