За інформацією наших джерел, від певних представників “грецького” табору надходять сигнали, суть яких зводиться до простого розкладу – “Москва, давай не сильно сваритися, не потрібно кардинальних кроків і рішень; просто дочекаймося смерті Варфоломія і після цього врегулюймо всі накопичені в внаслідок обдарування томосу Україні проблеми”.
На нашу думку, від цих сигналів за кілометр віє лукавством.
По-перше, смерть Варфоломія нічого не вирішить, оскільки на його місце може прийти той же митрополит Елпідофор, який здатний не просто продовжити нинішню лінію тиску Фанара на РПЦ, а й значно її посилити.
Та й взагалі, якщо проводити аналогію зі знайомими нам історичними подіями, то всі згадані пропозиції звучать а-ля “давайте дочекаємося смерті Гітлера і після про все домовився з Гіммлером”. Звучить абсурдно, чи не так?
По-друге, умови і підсумки домовленостей завжди залежать від того, які саме позиції напередодні відповідних переговорів займають сторони, що беруть участь у них. Одна справа – вирішувати питання в умовах тільки наданого томосу і можливості його швидко відкликати. І зовсім інше – “домовлятися” в реаліях визнання “ПЦУ” поруч Помісних Церков, легалізації нових розкольницьких структур на Балканах і тощо.
Знову ж напрошується аналогія з історичним минулим. Один розклад – домовлятися з Німеччиною до того, як її війська перейшли радянський кордон. І зовсім інший – намагатися врегулювати ситуацію з Берліном на тлі захопленої гітлерівцями Москви і їх просування вглиб країни.
Виходячи з цього, ми вважаємо, що зазначені вище сигнали – це частина гри Фанару для виграшу часу. Саме цей фактор зараз є одним з ключових для успішної реалізації Константинополем стратегії зі встановлення своєї влади над Православним світом.