Фактор часу в стратегії США і Фанара

За інформацією наших джерел, в бесіді Браунбека і Варфоломія піднімалося і питання “амманської” ініціативи Патріарха Єрусалимського. Розглядалися різні варіанти дій на даному напрямку. Зокрема, сторони проговорили сценарій, який передбачає переконання глави Єрусалимської Церкви в доцільності відкласти проведення Всеправославного наради на пізніший період (нагадаємо, що раніше планувалося все організувати в лютому).

Далі вже йдуть наші припущення і судження.

Як ми бачимо, фактор часу грає знакову роль як для американської, так і грецької сторони. Вони зацікавлені в тому, щоб виграти як мінімум кілька місяців.

Для чого це потрібно? Не виключено, що за даними бажанням стоїть конгломерат причин.

По-перше, союзники сподіваються забезпечити до Всеправославного наради визнання “ПЦУ” ще 1-2 Помісними Церквами (в першу чергу, йдеться про церковний Бухарест). Такий розвиток подій дозволить зміцнити позиції Константинополя і знизити рівень представництва на заході під егідою Єрусалиму (в разі розширення табору підтримки Фанара в умовний Амман можуть не поїхати і так поки не особливо палаючі цією ідеєю Грузинська і Болгарська Церкви).

По-друге, Фанар бажає вирішити проблему “балканських” розколів до зустрічі в Йорданії, де Сербська Церква могла б поставити питання про протиправність такої політики фанаріотів і зажадати у інших Церков висловити чітку позицію щодо наміру Константинополя визнати нових розкольників.

Не варто скидати з рахунків і той факт, що в разі успіху церковний Стамбул обросте новими васалами, які спільно з “ПЦУ” і Помісними Церквами, що підтримали розкол, фактично утворюють нову вселенську “православну церкву”, що складається з 7-8 суб’єктів.

І ось тут виникає ще один аспект. Якщо греки за підтримки американців досягнуть успіху в реалізації такого сценарію, то вони самі зможуть зібрати свій “Амман”, на якому відбудеться остаточне визнання і цементування ролі Константинополя як першого без рівних (рішення нібито буде прийнято від імені “вселенського православ’я”). А тих, хто не погодиться з подібним результатом, оголосять розкольниками, змушуючи Церкви, що залишилися, або приєднатися до табору Варфоломія (щоб “не опинитися в ізоляції”), або “визнати” себе в якості “ізгоїв” в рамках “істинного православного світу”.

Звичайно, сказане вище є припущенням, однак, як би там не було, зрозуміло одне – фактор часу грає зараз визначальну роль. І саме тому потрібно докласти зусиль, щоб зустріч в Аммані пройшла в намічені терміни.

Правблог

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

#УПЦ #УПЦ КП
Запропонувати новину
Scroll Up