Я вже вказував на те, що Архієпископ Кіпру Хризостом ІІ, при всій моїй повазі до нього як до Предстоятеля Помісної Церкви, є абсолютно богословськи темною людиною, або навмисно спотворює вчення Церкви, заявляючи у своїх звинуваченнях, направлених проти РПЦ, що розривати євхаристичне спілкування можна лише з єретиками, і забуваючи про канони Церкви, котрі не допускають євхаристичного спілкування з розкольниками, а також про ту практику, котру за останні півстоліття першим запровадив саме Патріарх Варфоломій – розрив євхаристичного спілкування через суперечки між Церквами про юрисдикційні права на певні території.
Хотів би звернути увагу на чергову безграмотність (або маніпуляцію) та запропонувати йому, і всім вірянам, клірикам, і всім ієрархам Православної Церкви кілька тез і просте питання, у зв’язку з останніми висловлюваннями Архієпископа Хризостома ІІ, котрі він зробив під час останнього свого спілкування з Еміліо Полігені для ресурсу Ромфея.
Серед іншого він заявив, що запрошувати для зібрання Предстоятелів Помісних Церков може тільки Константинопольський Патріарх. Сказано це було стосовно Синаксису глав Православних Церков, котрий ініціював Патріарх Феофіл.
По-перше, така постановка питання про те, що скликати Синаксис може лише Константинопольський Патріарх, містить підміну понять. Я покажу лише деякі штрихи з дискусії шанованого каноніста професора С.В. Троїцького з митрополитом Германом. Професор вказує, що жоден Вселенський Собор не був скликаний Константинопольським Патріархом. А аргументи, що нібито Константинопольський Патріарх має таке право, виходячи з першості честі, – абсолютно брехливі, адже у період першого тисячоліття першість честі належала не Константинопольському, а Римському єпископу, однак жоден Вселенський Собор не збирався папою римським – всі ці собори збирали імператори. Тому в наш час, коли Церква відділена від держави, практика древньої Церкви взагалі недоцільна. Водночас повнота влади у Церкві належить саме соборності та її повноті. Тому, делегуючи Константинопольському Патріарху таке право, вона не дає йому якоїсь самовладної повноти, але дає право висловити думку всієї Церкви. І якщо чимало ієрархів потребують скликання Собору, а Константинопольський Патріарх ігнорує цю потребу, то реалізацію скликання Собору може виконати будь-який Предстоятель, бо воля Константинопольського Патріарха не може домінувати над волею Церкви. Той, хто стверджує інше, каже про папістські прояви у Православ’ї.
По-друге, хотів би нагадати Архієпископу, що не так давно він сам запрошував до себе Предстоятелів двох Помісних Церков для вирішення їхнього конфлікту (йдеться про Антіохійський та Єрусалимський Патріархати). Постає питання: а скільки Предстоятелів у такому випадку, за вашим поняттям, має право запрошувати до себе Предстоятель Помісної Церкви? Трьох? П’ять? Десять? Складається цікава ситуація: усіх запросити може тільки Константинопольський Патріарх, а не всіх, навіть якщо це буде (всі -1), може будь-який Предстоятель. Враховуючи те, що Патріарх Варфоломій не виконує скликання Синаксису, чого від нього чекала вся Церква, очевидно, що його не буде на зібранні в Йорданії. А отже, Патріарх Феофіл, навіть виходячи з ваших же понять про права у даній області, має повне право запросити всіх без Патріарха Варфоломія, котрий туди, вочевидь, не поїде. Таким чином, вказуючи у своїй промові, що Патріарх Феофіл не має на це повноважень, ви або не послідовні, або навмисно спотворюєте сутність ситуації. Адже якщо він не має права покликати всіх за винятком Патріарха Варфоломія, то і ви не мали права кликати до себе на нараду Предстоятелів двох Помісних Церков.
Ну, і наостанок хотів би запропонувати Архієпископу Хризостому ІІ та всім, хто дотримується аналогічної точки зору, звернути увагу на те, що така позиція суперечить здоровому вченню Церкву. Я хотів би запропонувати відповісти Архієпископу, яким чином має діяти Церква у тих випадках, якщо буде вигадана нова єресь і Константинопольський Патріарх стане її носієм? Виходить, що ця єресь не буде мати жодної можливості бути засудженою при житті Предстоятеля Константинопольської кафедри. А якщо його наступник та наступні патріархи будуть дотримуватись того ж вчення, то виходить, що вся Церква опиняється заручницею кількох єретиків і не матиме механізмів до здорового вирішення проблеми. Саме такий шлях пропонуєте ви та вам подібні ієрархи, котрі категорично заявляють про те, що Синаксис може бути скликаний лише однією людиною.