Грецький священик Ангелос Ангелакопулос вважає, що позиція cвятого Луки, Архієпископа Кримського та Сімферопольського, щодо розкольників з «Живої церкви» – зразок для відносин до ПЦУ, повідомляє сайт Аktines.
Священик нагадав, що у «1922 році група санкт-петербурзьких священиків здійснила церковний обновленський переворот», зрікшись від РПЦ і створивши «тимчасову церковну адміністрацію».
Він розповів, що в той час, як Патріарх Тихон знаходився під домашнім арештом, «призвідники перевороту намагалися підступним способом залучити на свою сторону архієреїв, священиків і віруючих помилковими твердженнями про те, що вони отримали схвалення Патріарха. Вони навіть застосували насильство, щоб нейтралізувати своїх супротивників. Хтось із священнослужителів був розстріляний, деяких заслали і т.п.».
Обновленський рух, створений групою священиків-розкольників, було названо «Живою церквою» і мав пряму підтримку з боку більшовиків. Отець Ангелос пише:
«Радянський уряд, застосовуючи тактику “розділяй і володарюй”, не тільки дозволив зародитися розколу, а й надав йому повне сприяння та моральну і матеріальну підтримку, зокрема, допомогу поліції. Таким чином вдалося забезпечити контроль над парафіями і єпископства, провокуючи глибокий розкол в багатостраждальній Руській Церкві».
Він підкреслив, що «під впливом мирського духу було прийнято ряд рішень, що суперечать духу Євангелія і церковній традиції», а «атеїстичний режим намагався розділити і демонтувати Церкву зсередини».
Священик пише, що «”Жива церква” швидко розрослася і “опанувала” більшістю парафій. Але тріумф її був тимчасовим. Багато архієреїв і священнослужителів не схилилися перед нею, а народ став проти і залишився вірним своїм істинним пастирям».
Отець Ангелос розповів, що святитель Лука, архієпископ Кримський і Сімферопольський, знаючи, що його чекає в’язниця і посилання, підготував заповіт своїй пастві, в якому звернув увагу на те, що головне – це залишатися в канонічній церкві і всіляко уникати розкольницької лінії.
Зокрема, святитель Лука писав: «”Жива церква”, як її називають її представники, не є Церквою, це дикий вепр, що має всі ознаки дикунства. Я благаю вас і прошу виконати моє слово… непохитно стояти на тому шляху, на який я наставив вас. Підкорятися силі, якщо будуть відбирати від вас храми і віддавати їх в розпорядження дикого вепра, який попущенням Божим тимчасово вознісся. Зовнішністю богослужіння не спокушатися і наругу богослужіння, що твориться вепром, не вважати богослужінням. Знайте, він не канонічний. Йти до храмів, де служать гідні ієреї, вепрові не підпорядковані. Якщо і всіма храмами заволодіє вепр, вважати себе відлученими Богом від храмів і вкинутими в голод слухання слова Божого.
З вепром і його прислужниками ніякого спілкування не мати і не принижуватися до сперечання з ними. Проти влади, поставленої нам Богом за гріхами нашими, ніяк нітрохи не повставати і в усьому їй смиренно коритися. Наказую всім чадам Туркестанської Церкви строго і неухильно дотримуватися мого заповіту».
Отець Ангелос пише далі, що «вже до середини серпня 1923 року всі храми Ташкента, де тоді жив святитель, були захоплені прихильниками “Живої церкви”. Але храми ці були порожні. Заповіт Єпископа, поширений в декількох передрукованих примірниках, справив більший вплив, ніж всі разом узяті накази і пропаганда партійних керівників і послідовників «Живої церкви». Переслідувана, поранена, розділена Церква була жива. Так звана «Жива Церква» була фактично мертвою. Це був труп, який згодом повинен був розкластися».
У Єнісейську, куди святитель Лука прибув у січні 1924 року, всі храми також, як і в Ташкенті потрапили в руки розкольників, а з усіх священиків до розколу не примкнув тільки один диякон.
На думку грецького священика Ангелоса Ангелакопулоса, позицію святителя Луки та вірного народу Божого потрібно вважати «найкращим і найвірнішим способом впоратися з поточною похмурою ситуацією, яку спровокувало українське питання».
Він упевнений, що «створення нової розкольницької псевдоцеркви в Україні – це церковний переворот з боку Вселенського Патріархату, який отримує пряму підтримку, в першу чергу, від Сполучених Штатів і уніатів, а з недавнього часу і від Елладської церкви і Олександрійського Патріархату».
Священик вважає, що «канонічні архієреї і священики повинні залишитися на висоті духу, а миряни повинні стати проти і залишитися вірними своїм істинним пастирям Канонічної Української Православної Церкви на чолі з канонічним Митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм, уникати у будь-який спосіб розкольницького угруповання Епіфанія і не йти за невірними священнослужителями».
Отець Ангелос підкреслює, що «нова Православна церква України, як її називають її представники, а також фанаріоти, не є церквою, а диким вепром, який має всі ознаки дикунства».
На його думку, «не слід спокушатися зовнішньої схожістю богослужіння і “літургії”, які творять представники цієї організації. Слід знати, що вони не канонічні. Потрібно йти в храми, де служать гідні ієреї, які не підкоряються наказам цієї розкольницької організації. І навіть якщо всі храми потраплять в руки їх, і не буде куди піти, краще не йти нікуди, ніж до них. Ми не повинні мати з розкольниками і їх прихильниками будь-якого спілкування і вступати з ними в діалог».
На переконання отця Ангелоса «всі храми, захоплені прибічниками нової Православної церкви України, в яких вони здійснювали літургію, краще нехай будуть порожні і не відвідувані віруючими. Народ Божий повинен зрозуміти, що нові «пастирі» – це «вовки люті», і повинні слухати не їх, а лише голос істинного доброго пастиря», і тоді «навіть маленька квартирка може стати маленьким монастирем і перетворитися в прихід з постійною паствою».
Переклад СПЖ