На заходах у Стамбулі Варфоломію, Феодору та представнику «ПЦУ» співслужив митрополит Констанції та Амохоста Василій з Кіпрської Церкви.
Його мотиви зрозумілі – він хоче стати наступником Архієпископа Хризостома, та у рішенні цього завдання Василій розраховує на допомогу Фанару. Тому й вислуговується.
Однак значимим є навіть не це. Константинополь поступово викриває своїх «агентів» в інших Церквах, примушуючи їх публічно заплямовуватись спілкуванням з українськими розкольниками. Тому треба говорити не про «гібрідне визнання ПЦУ» Помісними Церквами, а про ідентифікацію у них єпископів, для котрих Фанар, а не їхні Предстоятелі, синоди та собори, є керівним центром.
У цілому, використання своїх клевретів у таких цілях – це найсправжнісінька антицерковна діяльність, за котру знімають з патріаршого трону. Варфоломій це чудово розуміє, тому і йде ва-банк.
Цим же шляхом вирушив і Олександрійський патріарх. Те, що він співслужив із Зорею, котрий був «рукоположений» у розколі, каже про те, що Феодор обірвав останню тоненьку ниточку, котра пов’язувала його з можливістю відіграти ситуацію назад.