В свій час нинішній провідник «Київського патріархату» Філарет очолював єпископську хіротонію Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Цікаво те, що ті слова мають не аби яку цінність особливо в контексті сучасних стосунків цих двох осіб.
У неділю, 9 грудня 1990 року, на Божественній літургії у Володимирському соборі преосвященні архіпастирі, які брали участь в нареченні, відправили хіротонію архімандрита Онуфрія, намісника Свято-Успенської Почаївської Лаври, на єпископа Чернівецького та Буковинського.
По завершенні літургії Митрополит Київський і всієї України Філарет, вручаючи новопоставленому єпископу Чернівецькому й Буковинському архієрейський жезл, виголосив наступну промову.
Слово Предстоятеля УПЦ митрополита Київського і всієї України Філарета до новопоставленого єпископа Чернівецького і Буковинського Онуфрія
Преосвященний єпископе Онуфрію, улюблений у Христі брате! З волі Божої, благої та досконалої, котра спрямовує кожну людину до спасіння, в кафедральному Володимирському соборі м. Києва – колисці православного християнства в нашій багатонаціональній країні – здійснилася твоя єпископська хіротонія. Ти одержав благодать Святого Духа для єпископського служіння Церкві Христовій. Для тебе це найвизначніша подія в житті; для нас, архіпастирів, – відповідальна справа; для твоєї майбутньої пастви – надія.
Ти дослухався голосу Божого, Котрий прикликав тебе на служіння Церкві в юнацькі роки. Місце твого народження – Буковина. Ти закінчив Московську духовну академію, був пострижений у чернецтво в Тройце-Сергієвій Лаврі, де довгі роки ревно ніс різноманітний церковний послух. Послух і смирення – це початок духовного життя. Задля послуху ти прибув до Почаївської Лаври і був призначений у ній намісником. Зараз, як і в минулі сторіччя, обитель преподобного Іова є оплотом Православ`я в буковинському краї. Цього року ти разом із лаврською братією зазнав нападок на Православ`я з боку ворожих нашій святій Церкві сил. Ми радіємо тому, що Почаївська Лавра змогла сама захистити себе за молитвами преподобного Іова при заступництві Божої Матері. З прийняттям єпископської благодаті на тебе чекає більш відповідальне служіння в Чернівецькій єпархії. Ти знаєш, що це багатонаціональний край і від тебе вимагатиметься багато терпіння, мудрості та батьківської любові, щоб бути для всього духовенства й віруючих хорошим пастирем.
Новопоставлений єпископ повинен на все життя запам`ятати архієрейську присягу, яку він дав не людям, а Богові. З яким почуттям і настроєм ти сприйняв благодать єпископства? Якщо зі страхом Божим, то благо тобі, бо цей страх викликається усвідомленням своєї немочі, духовної убогості та смирення перед величчю й відповідальністю служіння. Але якщо ново поставлений єпископ сприймає архієрейство з почуттям внутрішнього самовдоволення, то благодать Божа відступить, тому що Бог гордим чинить опір, а смиренним дає благодать. За словами святого Григорія Богослова, «піднесення шляхів наших в очах наших є збочення з путі Божої, хоч би ми на ній і перебували». Усвідомлення єпископського достоїнства слід угамовувати роздумами про власну нікчемність і гріховність, пам`ятаючи про силу Божу, котра виявляється в нашій немочі (2 Кор. 12,9).
На новому місці служіння тобі належить керувати церковною областю, різноманітною за своїм національним складом. У твої обов`язки входить нагляд за служінням пастирів та інших членів кліру. Як ти маєш намір здійснювати цю складну справу? Якщо тільки шляхом наказів та розпоряджень, то результати такого адміністрування будуть сумними і для довіреної тобі пастви, і для тебе особисто. Якщо ж ти будеш керувати своєю паствою в дусі батьківського опікування, то плоди твого керівництва будуть добрими. Це не виключає застосування в одних випадках необхідної й спасительної суворості, а в інших – батьківської поблажливості.
У архіпастиря немає права на безтурботність. Він повинен постійно пильнувати і над собою, і над своєю паствою. Апостол Павел у бесіді з Ефеськими єпископами сказав: «Пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Кров`ю Своєю» (Діян. 20, 28). Лише за цієї умови скарб благодаті, який ми одержуємо при єпископській хіротонії, стає для нас джерелом духовної сили. У противному разі благодать Божа відходить від єпископа, і він перетворюється на звичайного адміністратора.
Завжди згадуй про заступництво Божої Матері, під покровительством Котрої ти подвизався в Почаївській Лаврі. Коли зустрінеш на своєму шляху труднощі й скорботи, звертайся до її молитовного предстательства перед Господом нашим Іісусом Христом. Звертайся по небесну допомогу і до наших преподобних отців Печерських Антонія та Феодосія, а також до преподобного Іова Почаївського.