Сайт Фанару опублікував запис щодо хіротонії у розколі.
Прочитав перший абзац, далі можна особливо не гаяти часу:
«Зміст цього історико-канонічного дослідження полягає у тому, що таїнства – нехай навіть звершені у розколі, але єпископом, котрий має апостольське преємництво, – дійсні».
Фанаріоти заявили про таїнства в єретиків і розкольників.
Вітаю з публічним виголошенням єресі.
Виходить, що у будь-якому розколі та єресі головне – апостольське преємництво.
За вченням Церкви, будь-який розкол або єресь – це ворожнеча проти Церкви Христової, але виявляється, що коли єретичний або розкольницький єпископ щось чинить правильне по формі, то Святий Дух слухняно освячує це дійство ворогів Христа та трішечки підігрує їм.
Пропоную Варфоломію засудити дії Святого Духу, як певного божественного сепаратиста, котрий підігрує ворожнечі проти Христа. Більше того, ще один прямий висновок із цього: безгрішного Бога немає. Адже ми називаємо єресь та розкол гріхом, а «таїнства» розкольників та єретиків святотатством. Якщо Святий Дух бере участь у святотатстві, то він грішний та винний у звершенні гріха. А отже, немає безгрішного Бога. Даруйте, товариші, але це сатанізм у чистому вигляді. Альтернатива всьому сказаному – визнати, що єресі та розколи не є гріхом і теж є «невидимою» частиною Церкви. Хоча це веде до іншої єресі – адже тоді Церква не є хранителькою істини, і всі ухили та єресі визнані істиною.
Для прихильників Фанару нагадаю також 1 правило святителя Василія Великого, котре зведене на Вселенському Соборі в чин канонів Церкви:
“Ибо, хотя начало отступления произошло чрез раскол, но отступившие от церкви уже не имели на себе благодати Святаго Духа. Ибо оскудело преподаяние благодати, потому что пресеклось законное преемство. Ибо первые отступившие получили посвящение от отцев, и чрез возложение рук их, имели дарование духовное. Но отторженные, сделавшись мирянами, не имели власти ни крестити, ни рукополагати, и не могли преподати другим благодать Святаго Духа, от которой сами отпали”.
У цьому правилі чітко йдеться про наступне:
1) кожен, хто йде у розкол, одразу втрачає преємництво, навіть якщо формально мав таке.
2) усі «єпископи» та «священики», йдучи у розкол, одразу опиняються у статусі мирянина та втрачають статус клірика.
3) усі розкольники та єретики «не мають влади рукополагати» і «не можуть передати благодать Святого Духа, від якої відпали». Тобто прямо сказано, що у розколі не діє Святий Дух, без котрого жодна дія не може стати таїнством.