Руська архієпископія Західної Європи отримала документ від Константинополя про те, що вона може увійти до складу Французької митрополії у якості вікаріату. Про це повідомляє «Независимая Газета».

У документі з Фанару всі згадки про Архієпископію як територіальне та правове утворення замінені на «вікаріат» з доданням «Галльської православної митрополії, що перебуває у канонічній юрисдикції Константинопольського (Вселенського) патріархату».

Архієпископія цілком втрачає самостійність, котру мала дотепер. Якщо вона вирішить увійти до складу Галльської митрополії, всі рішення будуть прийматись тільки «після консультації» або «за схвалення» митрополита Галльського, функції котрого нині виконує митрополит Еммануїл (Адамакіс).

Вікаріат, що створюється, «є спадкоємцем старого патріаршого екзархату стосовно Франції». Усі згадки про вікаріїв з чинного статуту Архієпископії замінили на слово «благочинний». Замість вікаріїв, котрі у Руській архієпископії займались адміністративними питаннями, тепер, після погодження з константинопольським митрополитом, цими питаннями будуть займатись священики.

Клірик єрусалимського храму Гроба Господня, диякон Руської архієпископії у Західній Європі Александр Занемонець наголосив, що, згідно з документом, вікаріат «зможе існувати виключно на території Франції. Тобто до нього завідомо не увійдуть ані Англія, а це істотна частина Архієпископії, ані інші приходи, розташовані поза межами Франції». З його слів, йдеться не про збереження Архієпископії, а лише про збереження її французької частини.

Практично у кожному пункті, де згадується те, що може робити вікарій, будь-які його дії можливі тільки за згоди митрополита Еммануїла. Це логічно, якщо йдеться про певне об’єднання приходів руської традиції у складі грецької митрополії без можливості будь-якої незалежної діяльності, каже отець Олександр.

З його слів, пропозиція Московського Патріархату, розіслана по всіх приходах Архієпископії 9 серпня, «відповідає тому, про що йшлося від початку… Тобто зберігаються всі особливості Архієпископії, включно з обранням архієреїв і її незалежність у всіх внутрішніх рішеннях, разом з поминанням Московського Патріарха. По суті, змінюється тільки поминання Константинопольського патріарха на Московського, а устрій внутрішнього життя Архієпископії залишається попереднім».

На думку священика, важливо і те, що, згідно з московським текстом, «обрання вікарних єпископів може відбутися навіть до якоїсь зміни статуту, іншими словами – швидко. Це важливий момент для збереження Архієпископії, котрий може убезпечити нашу єпархію від всіляких несподіванок, і московська сторона на це згідна».