Демарш «почесного патріарха ПЦУ» Філарета з відновленням УПЦ КП та проведенням Помісного собору може мати під собою суто меркантильний інтерес. Він дотепер контролює потоки, що надходять з єпархій, і не поспішає ділитися ними з ПЦУ та Константинопольським патріархатом. У свою чергу, Варфоломій посилив тиск на ПЦУ з тим, щоб отримати контроль над ставропігіями (тобто монастирями та церквами, котрі будуть керуватись безпосередньо Константинополем). Про це пишуть «Вести».
За даними ЗМІ, на початку травня екзарх Вселенського патріархату в Україні Еммануїл Галльський почав активно вимагати від людей екс-президента Ростислава Павленка та Андрія Юраша організувати зустріч митрополита ПЦУ Епіфанія з Володимиром Зеленським. «Метою зустрічі було б отримання підтвердження про готовність передати ставропігії, обіцяні Петром Порошенком, Вселенському патріархату – каже співрозмовник видання з наближених до церкви кіл.
Йдеться про секретну угоду між екс-президентом та Вселенським патріархатом, підписану 3 листопада у Стамбулі, у ст. 3 котрої було сказано про «набуття… Місією «Ставропігія Вселенського патріархату в Україні» будівель, приміщень та ін. об’єктів».
Як писали ЗМІ, тоді до переліку увійшли Київо-Братський Богоявленський монастир (УПЦ КП), Свято-Вознесенський Флорівський жіночий монастир у Києві (УПЦ), Успенська церква у Львові (УАПЦ), Манявський скит (УПЦ КП), Свято-Троїцький Корецький ставропігіальний жіночий монастир, Спасо-Преображенський монастир у Новгороді-Сіверському (УПЦ ) та ін. храми. Ті з них, що рахуються за УПЦ, були передані у користування державою ще у 90-ті.
«Це не по-християнськи, адже це не просто матеріальна власність – це релігійні святині, місця, з котрими пов’язане життя віруючих, – сказав «Вестям» архієпископ Ніжинський і Прилуцький Климент. – Навіть у лихі 90-ті найстрашніші рекетири та бандити не зазіхали на храми».
Зустріч Епіфанія з президентом дійсно відбулась у середині травня, але її підсумки були для ПЦУ незадовільними. У передачі майна та монастирів було відмовлено, а сам Епіфаній в одному з інтерв’ю визнав, що «держава не буде втручатися у внутрішні справи церкви». Про те ж заявляв і Філарет.
Приблизно тоді ж Павленко був звільнений президентом Порошенком з посади глави Національного інституту стратегічних досліджень (втім, Порошенко, швидше, вивів його з цієї посади як майбутнього кандидата від «Європейської солідарності» на умовно прохідному 18-му місці списку). І тоді ж Епіфаній став єдиним предстоятелем Української Церкви, котрий не взяв участі у відеозверненні церковних ієрархів до жителів Донбасу (сам він пояснив це «непорозумінням», однак, за деякими даними, Епіфаній відмовився, бо йому не сподобався текст – «йому запропонували сказати, що говорити треба не мовою гармат»).
У цей момент різко змінився тон, котрим Константинополь говорив з ПЦУ. Джерела «Вестей» повідомили про електронний лист на ім’я Епіфанія, у котрому Варфоломій чітко означив: церква повинна буде перераховувати Вселенському патріархату «десятину». Її обсяги були означені, причому абсолютно чітко: «рахунок» від Варфоломія включав у себе 7100 громад, котрі повинні були щомісяця перераховувати у Константинополь $4–20 тис.
«Навіть якщо взяти нижню планку, ПЦУ повинна була б перераховувати щомісяця біля $28 млн – це сума, абсолютно непідйомна для Української церкви, – вважає співрозмовник «Вестей». – Чи говорить це про те, що Варфоломій не знайомий з реаліями? Навряд. Швидше, він хотів підштовхнути цим ПЦУ до активних дій у питанні ставропігій».
Фінансове питання для ПЦУ, дійсно, непросте. В одному з інтерв’ю Епіфаній визнавав, що священики ПЦУ не отримують заробітну плату, але й не роблять внески в єпархіальні управління. «Є багаті єпархії, а є бідні, де священики на межі виживання. І тому зараз вони не платять благодійні внески, але вони збирають фонд, використовуючи ці гроші на допомогу бідним священикам… утримання храмів та інших будівель», – казав митрополит Епіфаній в інтерв’ю «Укрінформу».
Насправді ж фінансові потоки дотепер контролює Філарет. У недавньому інтерв’ю він уточнював, що Епіфаній «знайшов юристів, котрі вивчали питання, чи можна кошти патріархії перевести на нього», – і, з його слів, без підпису самого Філарета зробити це неможливо. «Ось він і хоче ліквідувати Київський патріархат і патріархію, щоб заволодіти коштами»,– резюмував Філарет.
Паралельно він у травні наніс відчутний удар по Епіфанію, позбавивши його фінансування: тоді єдиними спонсорами предстоятеля ПЦУ залишились львівський пивовар Андрій Мацола та київський забудовник Ігор Лисов (до створення ПЦУ був прихожанином УПЦ).
А глобально, «тригером» для конфлікту всередині ПЦУ та звинувачень з боку Філарета стали якраз вимоги Фанару. «Ситуацію прорвало після чергового Синоду ПЦУ (24 травня, — авт.), коли Епіфаній не став виносити вимоги на порядок денний, але згадав про них під час обіду. Після цього Філарет почав тісне спілкування з єпископатом і у підсумку отримав підтримку закордонних єпархій у відновленні УПЦ КП, – каже джерело. – У підсумку 4 червня одразу 17 єпархій УПЦ КП звернулись у департамент Мінкульту у справах релігій, заявивши про свій юридичний статус і можливість відновлення їх в УПЦ КП». До речі, й кількість ієрархів, що підтримують Епіфанія, поступово скорочується, щоправда, публічно це поки що не проявляється.
Про «фінансовий» характер конфлікту між ПЦУ та УПЦ КП каже той факт, що одразу шість пунктів рішення Синоду Філарета були присвячені майновим питанням. «Філарет – людина похилого віку, він не вміє камуфлювати істинні наміри. На його думку, гроші «зависнули», опинились під загрозою. Варфоломій же вв’язався в «українську» історію під тиском з боку США, однак незабаром теж зрозумів, що може отримати вигоду у вигляді ставропігій та «податі» з єпархій ПЦУ. І Константинополь, що не отримав з Україні ані копійки, окрім Андріївської церкви, вирішив «покачати» ситуацію», – вважає політолог Павло Рудяков.
Рудяков пояснює: митрополит ПЦУ Епіфаній у цій ситуації виступає, швидше, як «агент» Варфоломія, чиї юридичні позиції посилює наявність домовленості з Петром Порошенком (читай – державою) про ставропігії. А от Філарет бажає зберегти вплив та церковне майно. «Те, що відбувається, по суті,– гризня лендлордів, котрі прикриваються високими матеріями», – підсумував експерт.