Філарет та його собор 20 червня.
- Ті, хто казав, що зв’язуватись із Філаретом у спробі щось збудувати, – собі дорожче, вчергове виявилися праві. Він-то нині Герой України, а всі його куратори?
- Божевільним властолюбцем його можна називати до безкінечності, але крім нього, у соборі брала участь певна кількість єпископів ПЦУ/УПЦ КП та священиків. Тобто рівно стільки ж архієреїв та священиків від УПЦ брали участь у соборі ПЦУ, що дало основу говорити про початок процесу «об’єднання церков».
- Вважати це все достатнім або недостатнім для процесу розколу-переходу дозволяє позиція державних органів України. Поки що, очевидно, Зеленський не визначився зі своїми пріоритетами у даній сфері, а Філарет дотепер має підтримку окремих політиків на кшталт Парубія. Епіфаній, в свою чергу, встиг завести прихильників серед частини чиновників. Я особисто скептично ставлюся до можливості продовження існування УПЦ КП (2.0), але допускаю можливість, що цей проект житиме своїм життям та переживе свого творця. Остаточно це стане видно до кінця року, коли політичний пейзаж України очиститься від старого складу Верховної Ради, і епоха Порошенка остаточно піде у минуле.
- Для «світового православ’я» відкол Філарета є явною ознакою, що ПЦУ-СЦУ не є стійкою церковною структурою. Сьогодні від неї відклався її колишній реальний глава, завтра, можливо, відійде основний внутрішній опонент Епіфанія – митрополит Волинський Михаїл, післязавтра вирішить повернутись до УПЦ Симеон, котрого по суду примусять повернути Вінницькій єпархії УПЦ єпархіальне управління, а він «переграє» та покається. Тижнем пізніше колишня УАПЦ доїсть порошенківські транші та не поділить щось з Епіфанієм і теж заявить про нелегітимність своїх грудневих рішень про самоліквідацію.
- Усе це є наслідками створення ПЦУ за закритою від суспільства та членів УПЦ КП та УАПЦ схемою, на основі недемократичних рішень, без належної легітимізації та завдяки підтасовкам та тиску. Творці вирішили, що воно і так зійде, особливо перед виборами, а воно ось так. Розвалюється.