«Ваша святосте! Ще не придумано тієї міри, якою можна виміряти внесок патріарха Філарета

в боротьбу за власну Помісну Церкву. Ви були, є і залишитеся духовним лідером

Української Церкви, духовним лідером українського народу…»

Петро Порошенко, 15 грудня 2018 року 

Більшість експертів та аналітиків церковної тематики чекали 24 травня як «манни з неба». В кулуарах церковників лунали різні версії рішень анонсованого засідання Синоду ПЦУ. Та чуда і виправдання бажання багатьох не сталося. Ніхто не відправив Філарета на почесний спокій, ніхто йому не закрив, грубо кажучи, «рот». Філарет знову, вкотре, вийшов зі гри переможцем. Не могли вплинути посли Варфоломія, не могли вплинути синодали. Гра триває, і партія знову за Філаретом.

Прев`ю перед Синодом

Інформація про заплановане засідання Синоду на 24 травня потрапила у ЗМІ  доволі рано, а такі події особливо стараються не тиражувати. Ініціатором «зливу» інформації став сам Епіфаній Думенко. Можливо, він і його куратори хотіли просто побачити реакцію Філарета і його подальший хід в суперечці, на що він спроможний. Адже своя гра, яку він розпочав із 14 травня, стала не зовсім приємним сюрпризом для усіх. Тому Варфоломій відправив своїх емісарів, контролюючого українське питання Еммануїла Галльського (Адамакіса) та диякона Григорія Фрагакіса, які провели співбесіду з «почесним патріархом». Та і це не принесло результатів.

Звісно, були спроби, як кажуть, нанести удар зі сторони, в особі поки що нардепа пана Єленського, який то був прихожанином Київського патріархату, то вважав «патріарха» Філарета духовним отцем, то уже просто піддав його нищівній критиці. Але Філарет на такі заяви відповів в своєму стилі: «…Викликає питання не тільки брутальна форма, тенденційність та в цілому посередній стиль заяв пана Єленського. Сам факт “порад” на кшталт “купірувати” Патріарха Філарета, відправити його “на спокій” та ін. є прямим втручанням у внутрішні справи Церкви, яка є відділена від держави… можемо заспокоїти промосковську “п’яту колону” в Україні (???), різних “релігійних експертів”, які висловлюють деструктивні ідеї по відношенню до Української Православної Церкви та інших прихильників “руського миру”: “купірувати” Святішого Патріарха не вдасться…».

А весь закулісний процес щодо Томосу, усі додаткові умови та підтексти озвучив у своїй заяві діючий архієрей ПЦУ Климент Кущ: «Корінь цієї проблеми полягає у тому, що вища державна влада України переоцінила глибину своєї участі у процесі надання Томосу і перейшла допустимі межі, значною мірою втрутившись у внутрішнє церковне життя. Також достеменно знаємо, що Президентом України надавалися гарантії і обіцянки, про які розповів у своїх заявах Святіший Патріарх Філарет, фактично визнавалась згода держави на поступове утвердження ПЦУ як Патріархату із збереженням участі Патріарха Філарета у реальному управлінні церквою…».

Тобто виходить, що державна влада все ж таки втрутилася у внутрішнє життя «церкви», як про це говорить Климент Кущ?? І все-таки Президент Порошенко щось обіцяв Філарету, чого фактично не виконав, і просто «кинув» «почесного патріарха»? І наостанок ієрарх з Криму заявляє: «…Закликаю Президента України, народних депутатів, членів уряду, чиновників різних рівнів припинити втручання у внутрішнє церковне життя…». Досить цікаво це все звучить, чи не так?

Журнали Синоду, але без Філарета

Зовсім дивний вийшов «суд на почесним», однак, по суті, ніякого звинувачувального процесу не було. Сам Епіфаній на брифінгу сказав: «Пропозицій покарати не було – не було канонічних підстав карати когось і за щось…». Обманює очільник ПЦУ Епіфаній Думенко. Філарет не тільки не підписав рішення Синоду про слідування статуту ПЦУ, він публічно сказав, що не буде виконувати внутрішню хартію, офіційну конституцію новоствореної структури. Хіба ж це не канонічна підстава? Просто Епіфаній та ієрархи КП бояться відкритої війни з Філаретом, адже він їх просто знищить, незважаючи на вік. А тому все залишили, як є, і в Денисенка знову розв`язані руки. Плюс до того Епіфаній підтвердив, що всі київські фінансові потоки залишилися в руках Пушкінської (резиденція Філарета).

Ще одним цікавим рішенням є призначення новообраного грецького вікарія Епіфанія з титулом Ольвійський. Цитуємо предстоятеля ПЦУ, прямий текст: «…Архімандрит (мова про архімандрита Епіфанія (Дімітріу), – авт.) обраний ще в 2010 році синодом Київського патріархату опікуватися грекомовними парафіями в Україні, і зараз, оскільки є така певна потреба, щоби архієрей був вікарним, титулярним Ольвійським, і він надалі буде опікуватися тут в Україні грекомовними парафіями, а також сприяти на міжнародному рівні визнанню нашої автокефалії з боку інших Помісних Автокефальних Церков. Він зараз є кліриком ПЦУ, він свого часу був кліриком Елладської Автокефальної Церкви, отримав відпускну грамоту, в якій чітко вказано, що він відпускається в Українську Помісну Православну Церкву (ПЦУ, – авт.), і, відповідно до цих документів, ми підтвердили рішення, яке було прийняте в Київському патріархаті, воно є дійсним, бо всі дії, які були звершені до 15 грудня (2018 р., – авт.) визнані дійсними. Тому він буде допомагати і сприяти, щоби наша Церква якомога швидше отримала визнання своєї автокефалії з боку інших Помісних Церков…».

Декілька питань:

1. Щось не пригадується рішення, в публічній аудиторії, що з 2010 року (пізніше у ЗМІ прозвучала більш рання дата – з 2000 року) у Київського патріархату є архімандрит, що опікується грекомовними парафіями?
2. Був кліриком Елладської Церкви. Якої митрополії? Клірик Димитріадської і Алміроської митрополії – за даними ЗМІ, але не офіційних джерел ПЦУ. Який архієрей дав відпускну грамоту? І якщо такий документ є, то в яку юрисдикцію адресований? Ніякої інформації.
3. Це безпосередньо є підставою для звернення Української Православної Церкві з офіційним листом на адрес Синоду Елладської Церкви щодо надання пояснень.
4. Грекомовні парафії, це де і які? Хоча це уже і не так важливо.

P.S. Увесь спектр внутрішніх протирічь і хаосу в ПЦУ хочуть подати як щось не суттєве, не таке і важливе для функціонування нової структури. Та це не так. З неофіційних джерел є інформація, що Філарет ще не все сказав і готує «розбір польотів» після від`їзду емісарів Варфоломія, про що він і сказав на брифінгу: «Побачите, що я буду робити…».

Санкцій проти «почесного» не застосують поки, оскільки це дуже сильно вдарить по репутації і так дискредитованого Варфоломія. Між іншим, певним лакмусовим папірцем стане 16 червня цього року, адже на свято П`ятидесятниці у Луцьк багато років приїздив саме «патріарх» Філарет, коли ще очолював Київський патріархат. Хто цього року приїде – Філарет чи Епіфаній, – покаже реальну коаліцію та опозицію в структурі ПЦУ, і з ким хоче дружити впливовий Михаїл Зінкевич. Поділи впливу продовжуються, і, очевидно, нас очікують цікаві баталії.

МАРК ОБНОРСЬКИЙ