«Вселенське православ’я має прецедент «лікування» розколу, що може допомогти Україні в нинішній непростій релігійної ситуації», – вважає політичний аналітик Київського центру політичних досліджень і конфліктології Андрій Відішенко.
Ситуація, яка склалася в релігійному житті України, не унікальна. Те, що відбувалося в кінці ХХ століття в Болгарії, може послужити хорошим уроком як для віруючих, так і для політиків.
«Варто пам’ятати про лікування розколу в Болгарії в 1998 році, – зауважує Андрій Відішенко. – Певною мірою той розкол – це була війна c історичним минулим. Частина кліру і пастви діяли досить націократично. Питання національності сприймалися ними гостріше та важливіше, ніж необхідність єдності Вселенського православ’я. Причому болгарських «розкольників» якраз підтримував тодішній болгарський уряд».
Щоб подолати розкол в Болгарії в 1998 році було скликано Собор за участю представників 13 автокефальних церков, в тому числі і семи Патріархів. Політолог розповів, що «представники розкольників принесли покаяння і висловили бажання повернутися в лоно канонічного Православ’я. Той Собор постановив, цитую, що «розкол у святій помісної церкви є найбільшим гріхом і позбавляє перебуваючих в ньому освячуючої благодаті Святого Духа та сіє спокуси поміж віруючих». Це є прецедентом для міжконфесійної дипломатії, в тому числі і в питанні вирішення проблеми розколу в Україні».
Також політолог зазначив, що істинно віруючій людині завжди варто пам’ятати прo те, що єдність Церкви перевершує єдність національну.