Без тиску з боку держави і особисто президента Петра Порошенка і «об’єднавчий Собор» навряд чи б відбувся, бо Філарет би не пішов на поступки і компроміси. Таку точку зору висловив професор університету Лойола-Мерімаунт в Лос-Анджелесі архімандрит Кирило (Говорун) в інтерв’ю LB.ua.
«Процес участі держави у формуванні нової церковної структури був амбівалентним, – зазначив Говорун. – Я зараз не оцінюю, наскільки це правильно з точки зору конституційної норми про поділ Церкви і держави, хоча про це теж можна сказати. Але говорячи про дотримання процедур, ясно одне: без тиску з боку держави і особисто президента Порошенка Собор навряд чи б відбувся. І митрополит Філарет не пішов би на поступки і компроміси, найважливіший з яких – відмова від участі у виборах предстоятеля, якби не тиск держави».
Він наголошує, що «предстоятель» ПЦУ також був обраний під тиском держави, однак до якості самого церковного життя держава проявила байдужість, що призвело до «побічних ефектів».
«Тиск мав і негативну сторону, побічний ефект. Втручання, яке держава здійснювала в той час у справи Церкви, призвело до порушення соборних процедур. І це дає про себе знати не тому, що держава зараз відійшла від церковних справ, а тому що прийшов час для побічних ефектів. Вони були б неминучі, навіть якби Порошенко переобрали на другий термін. Причина – якість церковного життя, до якого держава була байдужа”, – каже архімандрит.
За його словами, президентська адміністрація проявила певну пасивність, у зв’язку з чим «представленість всього українського православного співтовариства в ПЦУ значно звужена», що і є основною причиною того, чому ПЦУ досі залишається невизнаною іншими Православними Церквами.
«Для команди Порошенка важливо було провести Собор, утворити нову церковну структуру з новою назвою і отримати під неї Томос. Наскільки ця структура буде якісною, наскільки широко представленою, інклюзивною, здавалося їм не настільки важливим», – заявив Говорун.