1992 рік для Української Православної Церкви став надзвичайно трагічним в її новітній історії. Митрополит Київський і всієї України Філарет переступив поріг дозволеного.

Як би його прихильники не подавали події того часу, проте Церква-Мати його закликала до покаяння. Напередодні історичного Харківського Архієрейського Собору 1992 року митрополит Никодим (Руснак) звернувся до митрополита Філарета з телеграмою-закликом до зміни власного курсу. Цей лист відображає, що ніяка Москва і жодні силові структури не впливали на внутрішні проблеми УПЦ.

Ваше Блаженство!

Заради єдності та миру нашої Української Православної Церкви, основа якої соборне волевиявлення в дії Святого Духа – керманича Церкви Христової, як би Вам не було складно, не скоюйте прикладу неслуху канонічному патріаршому омофору, поза яким новий розкол, нові духовні терзання совісті нашого православного духовенства та боголюбивого народу в такий складний для Святої Церкви Православної час. Святий Іоанн Златоуст та святитель Афанасій Чудотврорець тричі віддалялись від кафедр, але покірно, поставивши долю Святої Церкви понад усе земне, вони лише піднесли свій святительський подвиг та честь, на століття возвеличили красу святого послуху.

Вельмишановний владика! Заради миру церковного послідуйте їх мужньому святому прикладу, збережіть свою тридцятирічну архіпастирську працю на благо Святого Православ’я. З християнським смиренням покладіться на всеблагу волю Божу, що лиш на благо діє. Скличте Архієрейський собор, врятуйте Українську Православну Церкву від тривог і чвар. Щирою молитвою за нашу Святу Церкву та про дарування Вам доброго здоров’я, з братньою у Христі любов’ю,

Митрополит Никодим

21 травня 1992 року.