Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує коментарі з цього приводу, які підготував портал strana.ua.
Прихильники створення єдиної помісної церкви вже назвали цей акт історичним. А прихильники Московського патріархату вважають постанову безглуздою і звертають увагу на те, що з п’яти його підписантів, три – греко-католики, тобто, формально до православ’я відношення не мають.
Обурилися і в Російській Православній Церкві. “Замість прийняття законів, які могли б забезпечити захист гідності громадян України та зміцнити суспільну злагоду в країні, Верховна Рада перетворилася на самозваний орган управління міжцерковних стосунків”, – заявив глава синодального відділу із взаємин церкви із суспільством і ЗМІ РПЦ Володимир Легойда.
Так чи інакше, але звернення депутатів було прийнято до початку Собору, який повинен був зібрати всіх православних ієрархів світу вперше за тисячу років. Але від участі в ньому вже відмовилися Болгарська, Антіохійська патріархії, а також Грузинська Православна Церква. Не поїхала на Собор і делегація з Російської Православної Церкви і УПЦ.
“Страна” розбиралася, чого чекати від Собору, який триватиме до 26 червня в маленькому містечку Колімварі на острові Крит.
У Філарета сподіваються на ефект конфлікту
Власне, сам Всеправославний собор почнеться в неділю. Поки що йдуть підготовчі наради.
В УПЦ Київського патріархату плекають надії, що після Собору активізується процес створення єдиної автокефальної помісної православної церкви.
Своїми сподіваннями зі “Страною” поділився голова інформаційного управління УПЦ КП архієпископ Євстратій Зоря.
За його словами, найреальніший шлях – анулювати Томос (церковний указ) Константинопольського патріарха від 1686 року, яким той благословив Київську митрополію бути частиною Московської патріархії.
“Патріарх Варфоломій на це не піде”
– Що значить анулювати? – Дивується єпископ Климент, голова Синодального інформаційного відділу УПЦ МП. – На яких підставах? Давайте згадаємо, що коли в 1992 році, скинутий за розкол митрополит Філарет, направив листи всім патріархам, вказавши, що його мовляв засудили неправильно. Але у відповідь не тільки Константинопольський Патріарх, а й всі предстоятелі помісних церков письмово підтримали митрополита Володимира, назвавши його єдиним канонічним предстоятелем Української Православної Церкви. І якби патріарх Варфоломій зважився анулювати Томос, то йому довелося б пояснити, чому він не зробив цього 20 років тому, чому приїздив сюди, узгоджуючи свої візити з Московським Патріархом і не заперечував проти статусу Митрополита Київського? Якщо скасовувати томоси щоразу, коли змінюється політична ситуація, то, наприклад, в Україні це доведеться робити кожні кілька років.
За словами владики Климента, Варфоломій навряд чи на це піде.
– Цьому є ряд причин. Патріарх Варфоломій дуже добре знає ситуацію в Україні. Щороку його представники приїжджають в Києво-Печерську Лавру і, висловлюючись світською мовою, здійснюють моніторинг. Йому добре відомі настрої і єпископату, і духовенства, і переважної більшості віруючих. Він кілька разів публічно обіцяв не визнавати УПЦ КП. Обіцяв не тому, що його про це просили, а в силу відсутності канонічних можливостей. За останні 20 років в Українському Православ’ї не виникло ніяких нових канонічних передумов для визнання самозваного Київського патріархату Церквою.
Втім, прецеденти, коли церкви отримували статус автокефальних, траплялися. Це і Польська, і Албанська православні церкви, Церква Чеських земель і Словаччини. Трохи раніше була Румунська Православна Церква.
– Але є дуже важливий момент: всі автокефалії, дані Константинопольським Патріархом помісним церквам, були отримані не якоюсь частиною помісної церкви, а всієї її повнотою, – зазначає владика. – У цих церквах не було розколу. А у нас самі політики створили в 1992 році розкол, а тепер вони ж апелюють до Вселенського патріарха, щоб цей розкол узаконити. Визнавши розкольників в Україні, він вторгнеться на канонічну територію іншої Православної Церкви, і не тільки не додасть законності розкольникам, але і сам буде звинувачений в антиканонічних діях.
Що завгодно, але не автокефалія
Глава Синодального інформаційного відділу УПЦ МП вважає, що навіть якщо Варфоломій і піде на якісь поступки УПЦ КП, то це точно не буде дарування автокефалії.
– Згадайте, ще коли патріарх Варфоломій приїжджав до Києва при президенті Ющенку, всім було відомо, що десь поруч знаходився Філарет, як рояль в кущах. І був план, що Варфоломій пройде в Софію, зустрінеться з Філаретом, і далі буде озвучено якесь рішення. Цього не сталося. Ходить чутка, що Варфоломій запропонував легалізувати Київський патріархат в складі Константинопольського патріарха. Але така пропозиція Філарета не влаштувала. Це зовсім не автокефалія. УПЦ КП виявилася б в положенні УПЦ в Канаді або в Америці, і Філарет так і не став би законним патріархом. І це логічно: патріарх Варфоломій зацікавлений не в підтримці Української церкви, а в тому, щоб розвивався Константинопольський патріархат – придбати нові канонічні території, новий вплив. Він може запропонувати якісь інші варіанти, але це не буде автокефалія. Тут я можу дати 100% гарантії.
Схожої думки дотримується і наше джерело в церковних колах.
– Безумовно, Варфоломію б дуже хотілося взяти УПЦ під свою руку. Адже що таке Вселенський патріарх зараз? Предстоятель 200 храмів і керівник стамбульського кварталу. Патріарх без пастви. І прийняти до себе собі такий ласий шматок, як Україна, з тисячами храмів і мільйонами прихожан, для нього було б чудово. Але він розуміє, що це спровокує не лише церковний розкол в Україні, а й серйозну турбулентність в світовому православ’ї.
За словами джерела “Страни”, церква наділяється автокефалією при повній єдності всіх православних церков світу. Тобто, без згоди Московського патріархату це неможливо.
– Той же Антіохійський патріархат ніколи в житті не виступить проти РПЦ, тому що це Сирія, – вважає співрозмовник “Страни”.
– У Варфоломія набагато більше перешкод, ніж плюсів, щоб піти на відкриту війну з РПЦ по Україні. Він ризикує отримати розкол у світовому православ’ї. Чи піде він на це? Складно сказати. Конфлікт навколо Всеправославного собору показав, що на РПЦ орієнтується значна частина церков. Ситуація непроста.
