Мовчання «ієрархів» молодої української Церкви з приводу конфлікту, що розгорівся навколо кафедрального собору УПЦ КП на честь Різдва Христового, наштовхнула колишнього настоятеля храму на думку, чи не є це мовчання «якимось підіграванням нашому північному сусідові». Таку точку зору «священик» Віталій Сеник озвучив під час прес-конференції на тему «Віра. Армія. Мова?», яка відбулася сьогодні, 15 березня, у прес-центрі «Інтерфакс-Україна» з ініціативи громади храму Різдва Христового, захопленого прихильниками «єпископа» ПЦУ Павла Юристого.

«Молоде вино не розливають в старі бурдюки, щоб бродіння його не розірвало, – Сеник нагадав слова Біблії. – Ми сьогодні – молода Церква, яка є тим молодим вином, яка вирує від тих подій радянщини, від тих подій в нашій державі, майданів. Але, здається, нам нав’язують старі бурдюки минулого».

Він поскаржився, що «священнослужитель нічим не захищений» в статуті його церковної структури.

«Я питаю: скажіть мені, у чому моя вина, а мені дають укази на тимчасове служіння в храмі Почаївської ікони Божої Матері в селі, де не існує храму взагалі – чисте поле, яке ще й є приватною ділянкою одного з наших священнослужителів», – поскаржився «священик».

За словами Сеника, він виконав це «благословення» свого «правлячого архієрея», але тут же отримав новий указ – про позбавлення його «до повного покаяння і виправлення» права носіння богослужбових нагород, раніше вручених йому «патріархом» Філаретом (причому покарання слідувало «у зв’язку з невиконанням пастирських обов’язків в селі Широка Балка Біляївського району»).

«До повного покаяння і виправлення, дорогі, ось цей указ, який мені дають, – обурився Сеник. – І це риторика повного покаяння – як колись сказали патріарху Філарету в Москві. Це риторика чисто північного сусіда. Яке покаяння я ще повинен принести? І ті нагороди, які мені дав патріарх – я не купив, а заслужив за 20 років служіння в Київському патріархаті, хтось розчерком пера плює в обличчя самому патріарху – вони, виявляється, нічого не варті».

Вигнаний «священик» підкреслив, що він – перший із священнослужителів, який у 2008 році разом з громадою перейшов в УПЦ КП, – «чесно вірив своїм пастирям, корився, підпорядковувався», сподіваючись, що прийде молода Церква, яка «стане ще більш сильною і доброю».

«Йде повне приниження мене як священнослужителя, моїх парафіян, братів і сестер, і мовчать ієрархи, мовчать можновладці, і міліція в тому числі. Чи не є це мовчання якимось підігруванням нашому північному брату, щоб показати: ось що робиться в Помісній Церкві, що робиться з тим молодим вином, яке хочуть залити в старі бурдюки», – резюмував Сеник.