У зв’язку з тим, що Верховний суд Туреччини сформулював для очільника держави правові підстави самостійному рішенню змінити статус собору-музею Святої Софії у Стамбулі, стає цікаво, в якому напрямку після цього, якщо це станеться, рухатиметься аналітична думка пропагандистів ПЦУ в України.

Нагадаємо, 17 червня під гаслом «звернення української громадськості» співавтори групи «Десять тез для ПЦУ» опублікували прохання до турецького лідера зберегти нейтральний музейний статус для собору Святої Софії.

Автори звернення, опублікованого пізніше на наближеному до Фанару сайті Orthodoxtimes, не пожаліли улесливих оборотів на адресу турецької влади, яким позаздрили б у радянські часи в редакціях рупорів партійної преси:

«Під Вашим керівництвом Туреччина твердо стала на славетний шлях великої держави, що бере на себе відповідальність за мир, стабільність і справедливість в одному з найбільш делікатних та важливих регіонів світу. Турецька Республіка є – і завжди була – країною, де всі традиції і культури турецької землі однаково шанувались і підтримувались. Туреччина зберегла доісторичні та античні, середньовічні та сучасні зразки ісламської, християнської та навіть язичницької спадщини. Османська імперія об’єднувала десятки націй та народів – мусульманських, християнських, іудейських. Від Месопотамії до Марокко, від Ефіопії до Австрії, вона відзначалася відкритістю до інших культур і традицій, як азійських, так і європейських. Це зробило її потужною і допомогло тріумфувати над багатьма супротивниками – включно з тими вузьколобими фанатиками, чиї спадкоємці намагаються протистояти їй і зараз», зазначено у документі.

Дещо раніше, 7 серпня 2019 року, одна зі співавторів групи, дорікаючи одному з кіпрських митрополитів недостатньою лояльністю до проекту Фанару в Україні, нагадувала владиці про «турецькі танки» та окупацію Північного Кіпру.

Висловлюємо захоплення неймовірною послідовністю та гнучкістю аргументації у «10 тезах для ПЦУ» та чекаємо на подальших просвітлень авторів у геополітичній площині.