Зустріч Предстоятелів та представників Помісних Церков у Йорданії – найбільш очікувана сьогодні у православному світі подія. На неї чекають як прихильники, так і противники цієї ідеї, покладаючи на неї різноманітні сподівання. Якими є цілі цієї зустрічі? Чи має вона перспективи? Спробуємо у цьому розібратися, використовуючи дані, які маємо на сьогодні з цього приводу.
Євхаристичне спілкування
Звісно же – це питання є одним із найбільш болісних у ситуації, що склалася. Незважаючи на це, на зустрічі в Аммані дива не трапиться. РПЦ однозначно не відновить Євхаристичне спілкування з Константинопольським патріархатом і тими його сателітами, котрі вступили в молитовне єднання з українськими розкольниками з «ПЦУ».
Цього не станеться з кількох причин. По-перше, таке відновлення спілкування неможливе суто з канонічної точки зору. Не можна бути в духовному єднанні з тими, хто допустив до Чаші Христової самозванців. І, в даному випадку, заява про самозванців – це аж ніяк не пишномовні фрази. Об’єктивно – в числі «ПЦУ» присутня велика кількість людей, які не мають благодаті єпископства чи священства навіть суто гіпотетично. Тут буде актуальним відсилання до «чекалінців», які перекочували в «ПЦУ» з колишньої «УАПЦ».
Крім того, слід зазначити, що з тих, хто візьме участь в Амманській зустрічі, ніхто не готовий вчинити з Константинопольським патріархатом за прикладом Руської Православної Церкви. Тобто, очікувати, що хтось із представників інших Помісних Церков заявить про розрив Євхаристичного спілкування з Фанаром, не слід. На це не готові піти навіть серби, незважаючи на те, що нинішні проблеми цієї Церкви в Чорногорії і Македонії, в деякій мірі, спровоковані саме через дії патріарха Варфоломія з України.
Засудження патріарха Варфоломія
Неможливість такого варіанту подій неминуче виходить з першого пункту. Ті, хто не йде на розрив Євхаристичного спілкування з патріархом Варфоломієм, яке об’єктивно назріло, ніколи не підуть і на його засудження або скинення. Незважаючи на всі хуліганські дії глави Фанару за останні кілька десятків років, епоха Вселенських соборів давно канула в лету. І хоча Архондоніс вже давно переплюнув Новата, Новаціана і Феліціссіма разом узятих, особливо з огляду на завдану їм Вселенській Церквішкоду, на зустрічі в Аммані ми не почуємо будь-яких заяв, які засуджують його персону або дії.
Це неможливо ще й тому, що модерувати сам процес буде патріарх Єрусалимський – грек за походженням. Відмова від участі в Амманській зустрічі представників Кіпрської Церкви, а перед цим – демарш предстоятелів Елладської та Олександрійської Церков, свідчать лише про одне – греки залишаться греками. Вони суто психологічно не готові до того, щоб здійснити замах на авторитет лідера нації, а тому верховенство на зустрічі в Йорданії Єрусалимського патріарха має скоріше пом’якшувальний характер, мовляв, «якби варвари чого зайвого не повирішували».
Остаточне засудження «ПЦУ» і повне вирішення «українського питання»
На наш превеликий жаль, українська церковна криза перестала бути виключно вітчизняної проблемою. Дії патріарха Варфоломія в Україні внесли колосальний розкол, якого раніше не знало Православ’я. І не потрібно тішити себе, ніби проблему ще можна повернути назад. Ні. Розкол вже відбувся. З маленької пухлини він розрісся до капітальних розмірів, пустивши коріння метастазів на довгі десятиліття вперед.
Ані на зустрічі в Йорданії, ані в найближчому доступному для огляду майбутньому українське церковне питання вирішене не буде. Патріарх Варфоломій і його сателіти не відступлять від прийнятого рішення про визнання «ПЦУ». Можливо, було б простіше, якби ситуація не мала політичного забарвлення. Однак, з огляду на зацікавленість в ситуації, що склалася, в першу чергу – держдепартаменту США, що підтверджується регулярними схваленнями з їхнього боку на адресу новоствореної структури, – ті, хто визнав українських розкольників, не відступлять від своїх ідей.
Швидше за все, представники Помісних Церков, які зберуться в Йорданії, будуть схиляти РПЦ до того, щоб розширити статус УПЦ. Про це, нагадаємо, неодноразово заявляли представники Румунської, Польської, Грузинської та інших Православних Церков, які, хоча і не поспішають з визнанням «ПЦУ», проте дивуються тому, чому Руська Церква не хоче вирішити проблему саме в такому ключі.
Окремо варто відзначити, що реалізація такого сценарію не вирішить проблеми. В першу чергу тому, що ані патріарх Варфоломій, ані багато інших Предстоятелі такої автокефалії не визнають. Це і не дивно, адже в такому випадку їм доведеться «відмотати назад» всі свої дії щодо легалізації церковного розколу в Україні. Таким чином, якщо нададуть автокефалію УПЦ, може статися так, остання може стати заручницею ситуації, як це відбулося, наприклад, з Православною Церквою Америки. Нагадаємо, ПЦА отримала автокефалію від РПЦ, проте більше половини Помісних Церков її не визнали, до речі, не в останню чергу через той ж Константинопольський патріархат.
Чим же буде зустріч в Йорданії?
Як зазначив у своєму коментарі голова ВЗЦЗ РПЦ митрополит Іларіон (Алфєєв): «Зустріч в Аммані, яку ініціює Єрусалимський патріарх Феофіл, є братньою нарадою, а не Всеправославними зборами». Сам факт цієї зустрічі залишає примарну надію на те, що проголошення на кожній Літургії слів «Вірую… у єдину… соборну… Церкву” не буде в наступні десятиліття простою формальністю.
Очевидно, особливо з огляду на викладене раніше, а також на ряд факторів, прихованих від загального погляду, що результативність Амманської зустрічі буде вкрай низькою. Однак, сама по собі вона вкрай важлива, оскільки повернення до соборного обговорення проблем, що накопичилися в Церкві, найяскравіше демонструє те, як насправді повинні вирішуватися загальноцерковні питання. Зустріч в Аммані ставить ряд неприємних відкрить перед патріархом Варфоломієм і всіма греками, оскільки сам факт цієї події відверто суперечить заявам глави Фанару про його безапеляційну першість у Православному світі.
Потрібно сказати, що після Амманської наради хватка греків в Церкві Христовій значно ослабне. Усі присутні буквально продемонструють, що Православ’я не крутиться по орбіті еллінських інтересів і зовсім не покликане служити грецької гордині. Таким чином, збори Предстоятелів і представників Помісних Церков у Йорданії стане свого роду майданчиком для розробки дорожньої карти майбутніх дій. Як би там не було, Церква Христова заснована самим Спасителем, а ворота пекла, як відомо, не здолають Її.
Сергій Назарчук