На сайті під назвою Public Orthodoxy була опублікована стаття, присвячена «науковим доказам» того, що коронавірус може передаватись через Причастя.
Чесно кажучи, стало цікаво, чий це ресурс і хто може просувати подібні ідеї, враховуючи, що більшість Помісних Православних Церков виступили з прямо протилежними заявами.
До слова, російський богослов Андрій Шишков у нетривалому діалозі висловив припущення про те, що Православні Церкви змінять своє ставлення до даного питання (про причастя) після епідемії. Однак, як бачимо, цього не сталося. Більше того, слідував цілий ряд заяв грецьких ієрархів (у тому числі і на рівні Синоду ЕПЦ), котрі обурились спробами дискредитувати таїнство Євхаристії і відринули можливість якоїсь радикальної зміни у способі приношення Святих Дарів. Серед тих, хто зробив подібні заяви, був навіть ієрарх Константинопольського патріархату. Таким же чином висловились і представники багатьох інших Помісних Церков.
У цьому контексті, якщо вважати таку позицію «ковід-дисидентством» або «фундаменталізмом», то Шишкову необхідно викрити у ньому по факту всю Православну Церкву.
Але, вертаючись до статті та сайту Public Orthodoxy. Як з’ясувалося, жодного прямого відношення до Православної Церкви він не має. І належить Центру вивчення православного християнства, котрий є підрозділом… Фордемського католицького університету (Нью-Йорк).
Ознайомившись із діяльністю цього Центру, можна переконатись, що він пропагує вкрай ліберальні та модерністські погляди. Заснований цей центр двома грецькими богословами – Аристотелем Папаніколау та Джорджом Демакопулосом.
Перший з них – професор згаданого Фордемського університету – особливу увагу приділяє т.зв. «теології сексу» і по суті виправдовує гомосексуальні шлюби та стосунки поза шлюбом. З критикою його поглядів виступив православний богослов о. Джон Уайтфорд.
Другий опублікував уїдливий коментар про термін «традиційні сімейні цінності».
Спостерігаючи за скаженою активністю ліберальних теологів, виникає думка: а чи є якісь інституціональні майданчики, котрі би просували традиціоналістичні богословські погляди та могли би стати основою для міжнародної комунікації богословів-традиціоналістів?
Відомо про створену кілька років тому Міжнародну православну богословську асоціацію під головуванням Пола Гаврилюка (українця зі США). За його заявою, за останні два роки ця організація «виросла у спільноту кількох сотень православних лідерів з більш ніж тридцяти країн».
Однак, враховуючи погляди самого Гаврилюка, можна припустити, що його організація швидше буде просувати модернізм фанаріотського зразка і голос традиціоналістів там не буде представлений належним чином, якщо взагалі буде.
У цьому контексті насущним є завдання створення альтернативних майданчиків для спілкування богословів-традиціоналістів, котрі могли би урівноважити розвиток православної богословської думки і не віддати її на поталу ультралібералам.