За підтримку Фонду з прав людини Посольства Нідерландів в Україні та у рамках партнерства з уніатськими структурами, зокрема з Українським католицьким університетом, громадська організація «Львівський центр міжнародного права та прав людини» запустила проект, направлений на «дослідження рівню дотримання свободи віросповідання, майнових прав та права доступу до правосуддя під час створення “ПЦУ”. Як заявляється, «з цією метою буде відбуватись вивчення та узагальнення фактів порушень відповідних норм у релігійній сфері України».
Зі слів заступника керівника проекту Маркіяна Бема, нині дуже актуальною виступає розробка правових стандартів, у тому числі й міжнародних, котрі мають стати зразками для рішення відповідних проблем та конфліктів (вочевидь, маються на увазі ті інциденти у церковній сфері, котрі виникають в Україні після створення “ПЦУ”).
Далі ж слідує найбільш цікаве.
Як зазначив Бем, проект має міжнародне значення, оскільки його напрацювання можуть бути використані при «виникненні потенційних подібних ситуацій в інших Помісних Церквах, зокрема, у Чорногорії, Македонії, Білорусі».
Виходячи зі сказаного, чи правильно ми розуміємо, що:
– за підтримки уніатів формується певна правова база для наданні видимості законності рейдерській політиці «ПЦУ», а також обґрунтування її права на здійснення такої політики (наприклад, під «парасолькою» норми про гарантування свободи віросповідання)?
– отримані напрацювання слугуватимуть інструментом для просування інтересів подібних до «ПЦУ» структур у рамках їхнього протистояння з канонічними Церквами певних країни?
– відповідне протистояння в найближчому майбутньому буде розгорнуте у Чорногорії, Македонії та Білорусі, де також відбудеться легалізація розколу за допомогою Фанару?