Митрополит Пірейський Серафим, ієрарх Елладської Православної Церкви, розкритикував ряд публічних висловлювань, зроблених Олександрійським патріархом Феодором. Йдеться, зокрема, про те, що патріарх заявив чолі Церкви коптів «Ми – одна Церква». Міркування митрополита опублікував сайт vimaorthodoxias.gr.

«Це друга серйозна помилка Патріарха Феодора після самовільного визнання нової української церкви, що посилює кризу в світовому православ’ї», – пише митрополит Серафим.

Помилки та єресі були і залишаються великою проблемою в нашій Церкві, йдеться в публікації, оскільки з апостольських часів почалося руйнування обманом і єретиками. Ієрарх ЕПЦ змушений ще раз звернутися до громадськості, вказуючи на дві дуже серйозні помилки патріарха Феодора – це його два недавніх заяви, про які не можна мовчати. Заяви, пише митрополит, відносяться до питань віри, за які ми всі несемо відповідальність, оскільки дорогоцінний скарб віри не є особистою власністю єпископів і євангелістів, котрі можуть керувати ними на свій розсуд.

Перша відноситься до зустрічі патріарха з главою коптів 20 січня, якому патріарх Феодор заявив, «Ми – одна Церква». Йшлося про те, що обидві структури несуть місіонерську діяльність на африканському континенті, однак заява викликала гостру критику в православному світі, як і більш ранні висловлювання патріарха на міжконфесійному зборах в 2013 році в Римі.

Митрополит нагадує, що дружнє Православ’ю співтовариство коптів відокремлене від Церкви в середині V століття, коли воно відкинуло постанови Халкідонського собору, і, на жаль, копти дотепер відрізані від єдності Церкви. На його думку, патріарх зобов’язаний закликати главу Церкви коптів приєднатися до Православ’я, а якщо він вважає, що «наші Церкви – це одна Церква Ісуса Христа», чому ж він «не йде до спільного престолу і не дає місце коптському патріарху на патріархальному престолі Олександрії?».

Також, вказує ієрарх ЕПЦ, глава Олександрійської церкви в день Різдва Христового в Каїрі заявив, що «в святих мечетях Богу поклоняється Коран». Митрополит нагадує, що святі отці в історії Церкви не вдавалися до дипломатії і економіці, щоб примирити опонентів, а послідовно і твердо боролися до самої смерті в сповіданні віри.