Становищу Константинопольського патріархату у світі сьогодні складно позаздрити. Окрім болісного ляпасу зі Святою Софією в Туреччині, Фанар терпить поразку й на інших фронтах. На жаль, вони пов’язані виключно з незграбними управлінськими помилками та махровим націоналізмом у грецькому виконанні. У зв’язку із цим зараз ми спостерігаємо, як Константинопольський патріархат, котрий був тривалий час колискою Православ’я для багатьох народів, повністю переорієнтувався на грецький сегмент на всіх материках планети.

Відносно недавно по Фанару був нанесений серйозний удар, пов’язаний зі втратою греками значної частини приходів у Європі. Нагадаємо, тодішній конфлікт почався з того, що греки вирішили ліквідувати Західноєвропейську архієпископію руської традиції. У зв’язку з цим представники останньої, що складаються в значній мірі з етнічних росіян, вирішили вийти зі складу Константинопольського патріархату і стати частиною Руської Православної Церкви зі збереженням свого статусу і всіх існуючих привілеїв. У РПЦ, з огляду на безчинства Фанару в Україні, такий крок був розглянутий досить дружелюбно. Таким чином, близько 60% всіх парафій Західної архієпископії стали частиною Руської Церкви, будучи назавжди втраченими для Фанару.

Хоча греки, усвідомивши пагубність своїх дій, почали вживати деякі заходи, для того, щоб виправити ситуацію (фактично, рішення з ліквідації Західноєвропейської архієпископії приходів руської традиції було заморожене, а тим, хто не наважився перейти в РПЦ, були повернуті всі права), однак черговий удар прийшовся вже від тих, кому вони з милості подарували Томос. Важливо зазначити, що в документі, яким патріарх Варфоломій фактично асоціював себе з українськими розкольниками, вельми недвозначно сказано, що всі парафії “ПЦУ”, які до обдарування “автокефалії” перебували за кордоном, переходять до складу Константинопольського патріархату. А це, треба сказати, вельми чимале число об’єднань, утворене по всій Європі, на обох Американських континентах, в Росії і навіть в Японії. Зрозуміла річ – Фанар таким чином захотів розширити зону свого впливу в світі і, як і має бути, поповнити казну за рахунок новоприбульців. Однак усе сталося зовсім не так, як на це розраховували греки. Українські розкольники по всьому світу почали масово відмовлятися від фанарського покровительства. Більш того, значна частина представників зарубіжних парафій “ПЦУ” просто перейшли в “Київський патріархат”, таким чином обрізавши всі шляхи Фанару до цього ласого шматка пирога, і посилили позиції Філарета Денисенка в його боротьбі з Епіфанієм Думенком.

Виходячи зі вказаного, можна зробити висновок – Фанар маргіналізувався. Греки, які чомусь впевнені, що їм донині щось винен весь світ, практично заганяють себе в межі власних діаспор. Константинопольський патріарх однозначно втрачає свій вплив на інші Помісні Церкви, стаючи не «вселенським”, а – відповідно до свого титулом в Туреччині, – лідером грецької нації в розсіянні. Що ж стосується того, скільки греки втратили в світі, то за останній рік фанаріоти втратили близько 60 парафій, а могли отримати, але не вийшло – близько 90 громад зі складу українських розкольників.

Сергій Назарчук