«Розколу більше немає»! Апологія «двозначності» в інтерв’ю о. Кирила (Говоруна)

Один з багаторічних пропагандистів українського розколу о. Кирило (Говорун) відзначився черговим епатажним інтерв’ю, в якому нагромадив ряд софістичних і брехливих аргументів.

Ось один з них: «Для України добре, що в ній співіснують дві паралельні канонічні православні структури, які, якщо говорити світською мовою, будуть конкурувати між собою».

Було б цікаво почути від Говоруна аргументацію про те, коли це правило «в одному місці – один єпископ» перестало бути одним з визначальних для православної еклезіології?

Не секрет, що як такого об’єднання між «УАПЦ» і «УПЦ КП» не відбулося, оскільки в єпархіях «ПЦУ», як і раніше, існує багатовладдя (паралельне функціонування декількох «єпископів»), що абсурдно з точки зору Церкви. Причому, якщо враховувати відхід від «ПЦУ» Філарета та призначення їм нових «єпископів», то ситуація стає ще більш безглуздою. А співіснування всього цього «балагану» паралельно єпископату Української Православної Церкви – це і є розкол.

Говорун свідомо вводить читачів в оману, переконуючи їх, нібито такий стан справ є чимось нормальним. Церква завжди вважала і вважає, що в одному локальному місці може бути тільки одна євхаристія, очолювана одним єпископом. Це незаперечний принцип, порушувати який означає перекручувати саму суть християнства, яка полягає в утвердженні видимої єдності у Христі.

Церква – це не ринок послуг, які вибагливий «споживач» може вибирати на свій смак. А ось для Говоруна Церква – це аналог «базару» і відносин «продавець-покупець», де «богом» є прибуток і калькульований успіх, залежить від того, хто себе більше прорекламує.

Зокрема, він підтверджує цей висновок тим, що хвалить «ПЦУ» за її «гнучкість». Мовляв, «більше відповідає запитам суспільства».

При цьому Говорун забуває згадати про масштабні релігійні конфлікти, які ініціювала саме «ПЦУ», фальсифікуючи волевиявлення релігійних громад, б’ючи віруючих УПЦ і захоплюючи храми.

У цьому контексті, коли паралельні структури зберігаються і навіть розмножуються, а «конкуренція» виражається у вигляді насильства по відношенню до віруючих УПЦ, ні про яке покаяння і подолання розколу не може бути й мови.

Говорун також продовжує брехати, коли стверджує, нібито Філарет приніс покаяння, а РПЦ його не прийняла. Це відверта брехня, тому що у відповідь на лист Філарета 2017 року, адресований Патріарху Кирилу і єпископату РПЦ, була створена спеціальна комісія для розгляду подальших дій. Однак саме з боку УПЦ КП пішла жорстка відмова від будь-якого діалогу. Також він бреше, нібито не існує форми для такого покаяння. Насправді в історії Церкви достатньо прикладів того, як таке покаяння повинно приносити.

Подальші пояснення Говоруна починають нагадувати якийсь потік марення під псевдо-філософським «соусом». Виявляється, розкол – це не створення паралельних структур, а якийсь «екзистенційний» стан. І він, мовляв, уже «подоланий»!

На думку спадає цитата з фільму: «ти бачиш бабака? Ні! А він є!».

Удари битами, кастетами, погрози вбивством, захоплення храмів УПЦ, супроводжувані винесенням дверей середньовічними таранами – ні, що ви, це не розкол! Вам здалося. Все вже нормально. Просто це громади УПЦ пручаються і не хочуть «виходити зі стану розколу». Більш, того, Говорун має нахабство стверджувати, що серед віруючих УПЦ «нагнітається стан істерії і ненависті до побратимів з ПЦУ». Тобто, критикуєш «ПЦУ» за канонічні і кримінальні злочини – нагнітаєш ненависть!

На наш погляд, одним з найстрашніших злочинів Фанару є насадження ось цієї «двозначності», коли повністю руйнується здоровий глузд і в свідомість людей буквально вбивають збочені поняття: «розкол» – це норма, а вимога справжньої єдності – небажання «виходити зі стану розколу».

Правблог

Схожі публікації