З історії об`єднання Автокефальної та Автономної Церкви, або Уроки минулого для сьогодення (частина 2)

Після підписання Акту про об`єднання, 12 жовтня 1942 року Митрополит Алексій (Громадський) звернувся з листами до автономних єпископів, закликаючи їх підтримати та схвалити уже доконаний факт підписання Акту та його важливе значення. Так, у зверненні до єпископа Львівського Пантелеімона (Рудика), керуючого Київською єпархією, владика Олексій характеризує значення даного документа наступним чином:  «Це одна з історичних хвилин, котрі в історії повторюються не часто». Однак більшість архієреїв Автономної Церкви, дізнавшись про підписання 8 жовтня в Почаївській лаврі цього документу, висловили однозначний протест. Першим виступив єпископ Веніамін (Новицький), котрий являвся секретарем Собору автономних…

Read More

З історії об`єднання Автокефальної та Автономної Церкви, або Уроки минулого для сьогодення (частина 1)

«Нам пропонується модель, яка нагадує візантійську модель, прийняту Сталіним у 43 році. Створення церкви під державний запит. Такий експеримент проводився кілька разів, і в тому числі в 92 році, коли намагались об’єднати дві церкви: з’явилась третя, і стосунки не покращились. В цьому процесі не вистачає активності самої церкви. Немає найнеобхіднішого  –  міжцерковного діалогу, спільних проектів, налагодження стосунків не лише на рівні єпископату, а священства і мирян…» Архієпископ Ігор Ісіченко Спроби створення «державної» Церкви в історії України відбувалися уже неодноразово. Напевно, такий підхід і породжує нові розколи, адже не враховується суто…

Read More

Гра престолів: Москва та Константинополь – «Папський Патріархат» (5 частина)

Патріарх Василій і в подальшому старався зберігати своєрідний паритет у відносинах з Московським Патріархатом і обновленцями. Однак митрополит Сергій, незважаючи ні на що, відкидав такий «мирний» підхід Фанару у взаємовідносинах з Руською Церквою. В опублікованій в 1933 році книзі митрополита Литовського Єлевферія (Богоявленського) «Неделя в Патриархии» приводиться наступний факт: «Приснопам’ятний, недавно померлий, Константинопольський Патріарх Василій, вітаючи митрополита Сергія зі святом св. Пасхи, надіслав таке ж вітання і живоцерковному митрополиту Веніаміну, іменуючи його Московським. Представник Константинопольської Патріархії явився до митрополита Сергія з питанням – чи не буде відповіді, і запропонував свої…

Read More

Гра престолів: Москва і Константинополь – «Папський Патріархат» (4 частина)

Політика Патріарха Григорія VII не змінювалася і в подальшому. 15 квітня 1924 року Константинопольський Синод під керівництвом Патріарха заснував Угорську і всієї Центральної Європи митрополію з кафедрою в Будапешті, хоча там перебував сербський єпископ. До листопада того ж року в Європі в юрисдикції Константинопольського Патріарха вже існували Західноєвропейський екзархат на чолі з митрополитом Фіатирським Германом, єпархія єпископа Атірського Григорія з центром в Парижі і створений в жовтні на основі Угорської митрополії Центрально-європейський екзархат на чолі з митрополитом Германом (Каравенгелісом), який мав кафедру у Вені. Таким чином, за свідченням відомого каноніста…

Read More

А може, все ж він не «Вселенський»?

«Упродовж семисот років (до 1686 року) Київська митрополія входила до складу Константинопольського Патріархату. Оскільки Русь знаходилася на значному географічному віддаленні від Константинополя, Київська митрополія, фактично, користувалася правом широкого самоврядування. До того ж на Русь призначалися далеко не найвидатніші представники грецького єпископату. За перші 250 років існування Київської митрополії нам відомі імена двадцяти двох митрополитів-греків, які займали Київську кафедру. Проте помітний слід в історії Російської Церкви залишили не більше шести з них. А про деяких із них вітчизняні літописці прямо відгукувалися як про людей, що не мають ні вченості, ні дару…

Read More

Гра престолів: Москва і Константинополь (частина 3)

Особливо акцентувалася увага на тому, що «отправляющаяся комиссия в своих работах должна опираться на те тамошние церковные течения, которые верны Правительству СССР». Як заявляв Патріарх Григорій «Ввиду возникших церковных разногласий, мы полагаем необходимым, чтобы Святейший Патриарх Тихон ради единения расколовшихся и ради паствы пожертвовал собою, немедленно удалившись от Церковного Управления, …и чтобы, одновременно, упразднилось, хотя бы временно, патриаршество, как родившееся во всецело ненормальных обстоятельствах в начале гражданской войны, и как считающееся значительным препятствием к восстановлению мира и единения. Вместо упразднившегося патриаршества высшее церковное Управление там должен принять ныне свободно и…

Read More

Гра престолів: Москва і Константинополь (частина 2)

Сподіваючись завадити діям фінляндської влади, архієпископ Серафим (Лук`янов) писав Константинопольському Патріарху: «Если они увидят, что зависимость им неприятна и неудобна, то они не замедлят отойти и от этой Церкви и вместе с “братской” Эстонской Церковью образуют самочинную Автокефалию… Каноническая связь с Константинопольской Церковью им нужна только как средство отторжения от Русской Церкви и достижения полной свободы, когда они никем и ничем не будут стеснены, когда порвут всякое духовное единство со всеми другими Церквами и объявят свои каноны в духе “Живой Церкви”». В іншому листі архієпископ переконував Патріарха Мелетія, що собори…

Read More

Гра престолів: Москва і Константинополь

Стосунки Константинопольського Патріархату з Руською Православною Церквою в ХХ ст. в цілому були дуже непростими і характеризувалися періодичними кризами. При цьому найбільш важким етапом, який супроводжувався численними конфліктами, було перше десятиліття після революції 1917 р. Ценапряму вплинуло на історію Православ`я в країнах, що у 1918-1920 рр. відділилися від Росії, а також долі руської церковної еміграції. В міжвоєнний період Вселенський Патріархат хоча і втратив велику частину своєї пастви на території Туреччини, однак зумів зберегти свою чисельність та посилити свій вплив у православному світі. При цьому він перейшов до неканонічної політики підкорення…

Read More

Передумови проголошення Руської автокефалії, історичний підтекст цієї процедури (частина 3)

До часу приїзду Ісидора на територію Великої Русі там уже в цілому було відомо про Флорентійську унію і участь Київського митрополита в її укладанні, оскільки Авраамій Суздальський, який покинув його у Вільно, прибув в Москву 19 вересня 1440 року. Саме він міг повідомити Великому князю та руським ієрархам не тільки про характер укладення унії, але і про незадоволення нею як зі сторони деяких грецьких ієрархів, так і з боку католицьких прелатів Польщі та Литви. Не виключено, що у Василія ІІ могли бути і інші джерела інформації про Ферраро-Флорентійський собор, перш…

Read More

Руська Православна Церква та Львівський собор: погляд з минулого

З початку періоду незалежності України конфронтація між уніатами та православними набувала доволі жвавих дискусій, а інколи виникали і прямі фізичні погрози з боку радикально налаштованих греко-католиків. У 2006 році, коли Руська Православна Церква відзначала річницю Львівського собору 1946 року, ієрархи двох Церков обмінялись листами-аргументами у контексті даної теми. Публікуємо лист голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ владики Кирила, нині Патріарха Московського і всієї Русі. Московський Патріархат Священний Синод Руської Православної Церкви Відділ зовнішніх церковних зв’язків Його Високопреосвященству Кардиналу Любомиру Гузару Ваше Високопреосвященство! Ознайомившись зі зверненням Синоду греко-католицьких єпископів України на…

Read More