Гра престолів: Москва і Константинополь (частина 2)

Сподіваючись завадити діям фінляндської влади, архієпископ Серафим (Лук`янов) писав Константинопольському Патріарху: «Если они увидят, что зависимость им неприятна и неудобна, то они не замедлят отойти и от этой Церкви и вместе с “братской” Эстонской Церковью образуют самочинную Автокефалию… Каноническая связь с Константинопольской Церковью им нужна только как средство отторжения от Русской Церкви и достижения полной свободы, когда они никем и ничем не будут стеснены, когда порвут всякое духовное единство со всеми другими Церквами и объявят свои каноны в духе “Живой Церкви”». В іншому листі архієпископ переконував Патріарха Мелетія, що собори…

Read More

Гра престолів: Москва і Константинополь

Стосунки Константинопольського Патріархату з Руською Православною Церквою в ХХ ст. в цілому були дуже непростими і характеризувалися періодичними кризами. При цьому найбільш важким етапом, який супроводжувався численними конфліктами, було перше десятиліття після революції 1917 р. Ценапряму вплинуло на історію Православ`я в країнах, що у 1918-1920 рр. відділилися від Росії, а також долі руської церковної еміграції. В міжвоєнний період Вселенський Патріархат хоча і втратив велику частину своєї пастви на території Туреччини, однак зумів зберегти свою чисельність та посилити свій вплив у православному світі. При цьому він перейшов до неканонічної політики підкорення…

Read More

Передумови проголошення Руської автокефалії, історичний підтекст цієї процедури (частина 3)

До часу приїзду Ісидора на територію Великої Русі там уже в цілому було відомо про Флорентійську унію і участь Київського митрополита в її укладанні, оскільки Авраамій Суздальський, який покинув його у Вільно, прибув в Москву 19 вересня 1440 року. Саме він міг повідомити Великому князю та руським ієрархам не тільки про характер укладення унії, але і про незадоволення нею як зі сторони деяких грецьких ієрархів, так і з боку католицьких прелатів Польщі та Литви. Не виключено, що у Василія ІІ могли бути і інші джерела інформації про Ферраро-Флорентійський собор, перш…

Read More

Руська Православна Церква та Львівський собор: погляд з минулого

З початку періоду незалежності України конфронтація між уніатами та православними набувала доволі жвавих дискусій, а інколи виникали і прямі фізичні погрози з боку радикально налаштованих греко-католиків. У 2006 році, коли Руська Православна Церква відзначала річницю Львівського собору 1946 року, ієрархи двох Церков обмінялись листами-аргументами у контексті даної теми. Публікуємо лист голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ владики Кирила, нині Патріарха Московського і всієї Русі. Московський Патріархат Священний Синод Руської Православної Церкви Відділ зовнішніх церковних зв’язків Його Високопреосвященству Кардиналу Любомиру Гузару Ваше Високопреосвященство! Ознайомившись зі зверненням Синоду греко-католицьких єпископів України на…

Read More

Передумови проголошення Руської автокефалії та історичний підтекст щодо цієї історичної процедури (частина 2)

Однак тиск на візантійських учасників собору з боку Папи Римського і візантійського імператора, зацікавленого з політичних мотивів у швидкому укладенні унії, привело до того, що спочатку, проявивши поблажливість у питанні Filioque, греки в скорому часі «здали» і всі інші позиції, по яких раніше старалися вести богословську дискусію. Євгеній ІV, заявивши про необхідність ліквідувати будь-які віроповчальні непорозуміння, вимагав від візантійців також визнати католицьке вчення про чистилище, латинську традицію звершення Літургії на опрісноках і західне вчення про «пресуществление» хліба і вина в Тіло і Кров Христові при словах Спасителя на Таємній вечері…

Read More

Ідея утворення «Київського патріархату» в лоні розкольницьких структур та етапи його формування (Частина 4)

Митрополит Андрей активно підтримав створення в австро-угорській армії українських військових підрозділів – так званих «січових стрільців», яких Шептицький закликав до виконання військового обов`язку в ім`я габсбургської Австро-Угорщини. Після початку Першої світової війни Шептицький 21 серпня 1914 року звернувся до своєї пастви з посланням, якому було притаманне вороже відношення як до Росії, так і до Православної Церкви, а з другої сторони – лояльне ставлення до влади імперії Габсбургів: «Весьма важное, дорогие, время. Происходит война между нашим императором и царем Москвы. Войну ведут за нас, ибо московский царь не мог стерпеть того,…

Read More

Делегат Львівського Собору 1946 року: «Унія стала помостом для легшого спольщення українського народу» (частина 2)

Поширювання унії викликало безкінечні судові процеси і заколоти в масах. Між уніатами і православними йшла вперта боротьба в полемічних творах, а також на сеймовій арені. Ось, наприклад, скарга на гніт Православної Церкви в Польщі посла Волині Лаврентія Древінського. В 1630 р. на засіданні сейму в Варшаві говорить він так: «Почнім від воєвідства Краківського. По всіх великих містах церкви зачинені, церковне добро знищене, а по монастирях стоїть худоба. Перейдім до Великого князівства Литовського. І тут те саме. В Могилеві і Орші церкви замкнені, православні священики прогнані. Те саме в Пінську. Монастир…

Read More

Делегат Львівського Собору 1946 року: «Єзуїти добре знали, що спроба церковної унії у Флоренції не мала ніяких симпатій серед українського народу»

Ми продовжуємо публікації архівних матеріалів з Собору греко-католицького духовенства у Львові 1946 року. Ці матеріали повністю ототожнюють настрій та погляди його учасників у цій канонічній процедурі. Учасник відомого заходу о. Йосиф проводить історичну хронолію проекту «унії» з Римом та вказує на реальний стан справ того періоду. Унія внесла лише розбрат та чвари в суспільство і не стала тим об`єднуючим началом, на яке так сподівалися, а швидше в повній мірі продемонструвала, що цей «політичний проект» приречений на невдачу. Виступ на Соборі делегата Самбірсько-Дрогобицької єпархії, почесного крилошанина, декана Добромильського деканату, настоятеля парафії…

Read More

Ідея утворення «Київського патріархату» в лоні розкольницьких структур та етапи його формування (Частина 3)

Шептицький був настільки піднесений подіями,пов`язаними з революцією1905 року в Росії, і отриманими від папи широкими повноваженнями, що навіть розпочав спілкуватись з деякими православними ієрархами щодо приєднання до унії. Найбільш жваву переписку митрополит Андрей вів ще з 1903 року з єпископом Волинським і Житомирським Антонієм Храповицьким. Однак Шептицький не знайшов в особі владики Антонія прихильника «з`єднання» з Римом. Напевно, найбільшвірогідною є точка зору, що, намагаючисьсхилитиєпископаАнтонія до унії, владика Андрей отримаврізконегативневідношення з боку православного ієрарха. Про цесвідчить лист Леоніда Федорова (греко-католицькогосвященика, пізнішеекзархаРуської греко-католицької Церкви) до Шептицького, написанийпіслязустрічі греко-католицькогосвящениказ єпископомВолинським: «…Не буду вспоминать…

Read More

Протоієрей Гавриїл Костельник: «Унія внесла кривавий і вічний розбрат у наш народ» (Частина 2)

Невже ж і нині, коли завдяки незрівнянному героїзмові і непроглядним жертвам Радянського Союзу впало з нас довговікове ляське ярмо, коли Радянський Союз зібрав усі наші землі, навіть Закарпатську Україну, яка тисячу років поневірялася в мадярському ярмі, ба, ще більше: коли, головно, завдяки перемогам Радянського Союзу, римсько-німецька гегемонія розтрощена на віки, невже і нині ми ще будемо нести на собі неславу унії? Це був би доказ, що ми в душі ще не відчистилися від польського намулу, що не доросли духом до нинішньої великої дійсності, щоб її прийняти, і з невільника стати…

Read More