Ієрарх Київського патріархату у Білгороді (РФ) Іоасаф заявив, що після двомісячного мовчання не може більше спостерігати беззаконня, що коїться у ПЦУ, та опублікував на своїй сторінці у Facebook відкритий лист до своїх однодумців. Текст без змін також взяли на сторінку УПЦ КП.
Зі слів ієрарха, він написав текст одразу після приїзду з Києва, де він був присутній на інтронізації глави ПЦУ Епіфанія.
«На наших очах та з нашою невільною участю відбувся церковний переворот. У ньому обманом змінили не лише Предстоятеля Церкви, але й саму Церкву направили по якомусь брехливому шляху, зробили брехню початком її буття… канони замінили чиєюсь людською, а отже, не позбавленою гріховності волею. Нині відповідає теперішня молодь – так хочуть греки!», – повідав Іоасаф.
З його слів, «ворожа преса писала про те, що молоде оточення Патріарха має таємний план відсторонити його від керівництва, але виходить, дарма цьому не вірили!». Також автор назвав неканонічними окремі чинні «пропозиції греків» і те, що предстоятелів УПЦ КП та УАПЦ відлучили від права бути обраними на «соборі», як і решта «єпископів». Коли ж висловлювались сумніви у тому, що запропонований Епіфаній є надто молодим, щоб керувати таким проектом, висувався аргумент, що разом з ним буде вирішувати внутрішні справи «патріарх» Філарет.
Статут учасники «собору» 15 грудня отримали за 2 години до голосування.
Окремим болісним питанням особисто для Іосафа (Білгородського) стало те, як буде вирішуватись питання з діаспорою. Нагадаємо, приходи, котрі перебувають поза територією України, прирахував собі Фанар. Однак, зі слів Євстратія Зорі, Іоасафу було обіцяно, що «вас, владико, це не торкнеться». «Ротаційний» принцип формування Синоду ПЦУ за вказівкою предстоятеля також розкритикований Іоасафом, як такий, що відкидає принцип соборності – це, власне, вже єдиновладдя. Тим не менш, все це «зі скрипом» було прийняте.
Після «об’єднавчого собору» архієрея очікували на спільну літургію, однак її не було: Філарет і Епіфаній збирали своїх ієрархів окремо. Аналогічно не було такої служби і на ювілей Філарета, на інтронізації він також не був за станом здоров’я, його ім’я не згадувалось на ключових перших службах нової церковної структури. «Знов-таки я був розгублений щодо причини такого відсування у тінь Старця-Патріарха, однак знову думав, може, так треба, ми багато чого не розуміємо у високих матеріях. А на душі була муть та тривога», – згадує Іоасаф.
У подальшому незрозумілий був склад Синоду, «спитати не було в кого». Так склалося, що в часі першого його засідання ієрарх з РФ, не бажаючи того, став свідком того, як насправді тривало це дійство. За протоколами «все було благим та прилизаним».
«А що ж мене там шокувало? Я побачив, що розмови та обіцянки, на котрих ми базували свою позицію при об’єднання, при виборах нового Предстоятеля, були просто обманом. Там вже не йшлося про двох керівників Церкви. Очолював засідання митрополит Епіфаній. Голосу Патріарха майже не було чути. Архієрейська молодь, не соромлячись, відверто суперечила Старцю в будь-якому мізерному питанні, зокрема, коли стало питання про управління Патріархом приходами Києва. Тут почалося просто пащекування зі Старця-Патріарха! В цьому успішні були митрополит Симеон та єпископ Герман, брав участь і митрополит Макарій. Вони без поваги, щоб не сказати по-хамськи, вимагали забрати в Патріарха право управляти київськими приходами. Архієреї колишнього Київського патріархату відмовчувались, даючи можливість глумитись над Патріархом. Ви читали в опублікованих Журналах Синоду – Почесний Патріарх Філарет затверджений у якості Керуючого приходами Києва. А насправді він був затверджений тільки після того, як хотів піти із засідання Синоду та звернутись із заявою до громадськості. Тільки після цього утвердили!», – обурюється ієрарх.
З його слів, ініціатори утворення ПЦУ брехали до «собору» про двох предстоятелів, брехали, ухвалюючи Статут, текст котрого не обговорювався та виявився геть не схожим на обіцяний. Брехали проте, що буде одразу скликаний помісний собор ПЦУ, брехали, що на богослужіннях поминатимуться й Епіфаній, і Філарет, брехали про діаспору, котра «або відходить до Вселенського Патріарха або просто у небуття». У коментарях до цього запису, на довершення, було згадано, що посада екзарха Київського патріархату в Росії, котру обіймав Іоасаф Білгородський, ліквідували.
«Всеукраїнська паства Святішого Патріарха Філарета, моліться невтомно Богу про свого Патріарха! Пам’ятайте про те, що його і тільки його трудами ми маємо свою, тепер вже офіційно визнану Церкву! Нинішні очільники Церкви – згадайте проте, що саме він знайшов вас, тих, що пасли корів та гусок, зніс вас на вершину церковного життя, дав вам усі блага, і духовні, й матеріальні. Поставив вас у єпископи, дав єпархії, дорогі машини, дорогоцінні панагії, хрести, митри, коштовні облачення, дорогі телефони, гроші. Ви, вочевидь, у самомилуванні, приймали все це як належне. Чим же ви платите Патріарху? Не даєте йому дожити останні його роки у спокої, повазі та тиші?», – завершує свій «бунт» Іоасаф.