Приниження, цькування і навіть гоніння, які зараз супроводжують життя віруючих Української Православної Церкви, зміцнюють нашу віру. Про це написав глава Представництва УПЦ при європейських міжнародних організаціях єпископ Баришівський Віктор (Коцаба) у своєму блозі на сайті «Кореспондент».

«Сьогодні досить часто в спілкуванні з православними християнами доводиться чути слова про те, що Церква зараз переживає важкі часи, а віруючих женуть і переслідують, зневажають і ображають», – пише владика.

Він нагадав: «Ми добре знаємо, що для Бога найголовніше – порятунок душі людини. Тіло – смертне, болісне і немічне, а душа – безсмертна, нетлінна і вічна. Саме тому, тимчасове перебування кожного з нас на землі – лише невеликий, з точки зору вічності, період нашого онтологічного визначення, вибору, з ким бути – з Богом чи з дияволом».

Виходячи з цього, вважає ієрарх, всі наші хвороби, неприємності і проблеми повинні сприйматися через призму вічності й безсмертя, а не страждання і болю. «Так, про ці речі складно говорити, але ще складніше їх усвідомити. Саме тому ми не можемо знати, чому Господь влаштовує наше життя так чи інакше – ми можемо тільки вірити, що все визначене Богом обов’язково послужить нам на краще», – підкреслив він.

Архієрей вважає, що те ж саме можна сказати про долю Церкви сьогодні: «часи дійсно нелегкі, але це тільки зовнішня характеристика їх. Адже, якщо ми спробуємо поглянути на все, що відбувається навколо, трохи ширше і глибше, то побачимо, що, незважаючи на суттєві проблеми, все ж є і позитивні моменти».

«Донедавна більшість українців не цікавилася церковною проблематикою, проте сьогодні вже складно знайти людину, яка хоча б віддалено не стосувалася її. Питання церковних канонів, автокефалії, благодатності і догматичної чистоти вийшли далеко за рамки суто церковної дискусії і активно обговорюються не тільки в храмах, але і в будинках простих громадян. Більше того, з’явилася значна кількість тих, хто почав не просто цікавитися фактами з історії Церкви, а ретельно вивчати їх і поширювати свою зацікавленість на область богослів’я або канонічного церковного права. А це означає, що все більше людей, стаючи на шлях пізнання істини, вже сьогодні або з часом зрозуміють, де справжня Церква як містичне Тіло Христове, а де просто релігійна організація, що називає себе “церквою”, – зауважив єпископ Віктор.