Патріарх Варфоломій остаточно дискредитував себе. Днями стало відомо, що глава Фанару співслужив із колишнім главою «УАПЦ» Макарієм Малетичем.
Справа в тому, що останній є одним з найбільших протиріч у всій цій історії, оскільки його «архієрейська хіротонія» звершена групою людей, частина з котрих не має апостольського наступництва. Варто також зазначити, що саме «хіротонії» представників колишньої «УАПЦ» стали каменем спотикання для багатьох представників Помісних Церков, котрі дотепер розгублені щодо того, як можна прийняти у Євхаристичне або Церковне спілкування, та ще й у «сущому сані», відвертих самосвятів.
Важливо розуміти, що Малетич, перебуваючи ще в РПЦ, був заборонений у служінні у сані священика, а не єпископа. І вже після того, коли він перейшов до розкольників, його «рукоположили» во «єпископи». Тобто пресловута апеляція Малетича до Варфоломія, навіть якби це не вважалось втручанням у внутрішні справи РПЦ, має розглядатись виключно як прохання колишнього священика РПЦ про зняття з нього заборони, а не як прохання «архієрея» «УАПЦ» визнати його «у сущому сані». Для того, щоб співслужити з Малетичем, як єпископом, його треба спочатку рукоположити. Однак, як бачимо, цього не сталося.
Чи є зміст у даній ситуації закликати до канонів та до історичної практики Церкви, якщо, визнавши Малетича «у сущому сані», а тепер ще й після співслужіння з ним, Варфоломій підтвердив статус розкольника і людини, котра плювати хотіла і на канони, і на традиції Церкви! Що ще треба Предстоятелям Церков, щоб вони врешті зупинили узурпацію та дискредитацію Православ’я патріархом міста Стамбула?