Ще раз про рішення латвійського Мін’юсту зареєструвати «ЛПАЦ у юрисдикції Константинопольського патріархату».
Парадокс полягає в тому, що Константинополь офіційно не оголошував, що вважає ЛПАЦ частиною своєї юрисдикції, хоча у 2011 році дозволив їй поминати патріарха Варфоломія.
Справа у тому, що керівник ЛПАЦ – «єпископ» Віктор Контузоров не має апостольського преємництва та отримав «сан» у розкольницькій РПАЦ («Російській православній автономній церкві»), котра відкололась від РПЦЗ (тоді ще не возз’єднаною з РПЦ), – так званому «Суздальському розколі».
У 1997 році (як і Філарет, яке символічне співпадіння), він був підданий анафемі з боку ЛПЦ МП.
Відмінність від Філарета полягає у тому, що Філарет був рукоположений у канонічній Церкві, а Контузоров – взагалі у якійсь маргінальній сектантській структурі. До розколу він був простим священиком.
Якщо Константинополь і його «хіротонію» визнає – це ще раз підкреслить те страхітливе свавілля, котрим займається Фанар. У поєднанні з визнанням «сану» Макарія Малетича та зняттям анафеми з Філарета – це абсолютне безумства.
Чому тоді Константинополь та ЕПЦ не визнають законність своїх старостильників? І взагалі – могли би всіх розкольників на купу визнати канонічними, щоб не гаяти час на розгляд «апеляцій». А поняття апостольського преємництва просто взяти та скасувати як застарілий анахронізм. Було б цілком у дусі обновленських рухів Фанару.