Не вперше наштовхуюсь на екзотичну/дику ідею корисності «конкуренції» між «ПЦУ» та УПЦ. Її автори стверджують, що наявність в Україні двох церковних структур це цілком нормальна для Церкви ситуація, котра нібито сприяє покращенню релігійного життя. Передусім цю ідею просувають окремі представники «ПЦУ», але й серед ліберально думаючих членів РПЦ такі думки теж інколи виникають.
На наш погляд, така ідея є достатньо абсурдною та навіть цинічною.
По-перше, зі сторони «ПЦУ» не спостерігається бажання мирно співіснувати з УПЦ. Захоплення храмів, побиття вірян, цькування священиків, спроби поставити її поза законом – яка ж це «мирна конкуренція»? Це цілеспрямована політика зі знищення УПЦ з допомогою державних органів. Спікери «ПЦУ»/«Київського патріархату» ніколи не приховували своїх планів – знищити УПЦ, залишивши невелику групу приходів для етнічних росіян у складі РПЦ.
По-друге, патріарх Константинопольський Варфоломій також про жодне співіснування не заїкався. Він прямо заявив, що «терпить» УПЦ, котра, на його переконання, повинна самоліквідуватись. Такі ж ультиматуми він свого часу висував Естонській Православній Церкві Московського Патріархату.
По-третє, православне вчення про Церкву забороняє перебування кількох церковних структур на одній території. Посилання на ситуацію в діаспорі не рахуються, бо це очевидна аномалія. Тимчасовість котрої, до слова, була зафіксована в одному з документів Критського собору. У цьому контексті ліквідована повинна бути не УПЦ, а «ПЦУ», як розкольницька структура, створена з нуля в якості паралельної ієрархії. Спроба перевернути все з ніг на голову та зробити навпаки – це абсолютно безпрецедентний в історії Церкви скандал. З таким же успіхом можна ліквідувати сам Константинопольський патріархат, узаконивши Турецьку православну церкву.
Виникає підозра, що церковні ліберали, котрі озвучують подібні ідеї, займаються елементарним відбілюванням «ПЦУ» та Константинопольського патріархату. А ще намагаються забалакати проблему насилля щодо віруючих УПЦ. Подібні ідеї направлені на не надто обізнаного у церковних справах обивателя, для котрого ідея конкуренції може здаватися нормальною та навіть природною. У дусі «переможе сильніший/кращий» тощо. Однак це абсолютно антицерковна й антихристиянська логіка. Церква «так не працює»!
Звісно, як варіант, співіснування УПЦ з «ПЦУ» в одному правовому полі України могло би нормалізуватись у випадку відмови останньої від політики насилля та захоплення храмів. З точки зору світського закону це була би нормальна ситуація. А з церковної точки зору це була би терпима ситуація, котру можна вирішити у майбутньому в канонічному руслі.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».