Політика Фанару поставила під сумнів його загальновизнану координаційну роль – роль центру церковної єдності, та завершилась крахом. Про це, нагадаємо, пише протопресвітер ФеодорЗісіс, професор Богословської школи Університету Аристотеля у Салоніках. З його слів, «початком всьому цьому було нечинне та неповноцінне представництво церковного Тіла на Критському лже-соборі».

«Неканонічність вторгнення Константинопольської Церкви на канонічну територію Руської Церкви ясна, як день. Ця територія вже більше трьох століть (з 1686 р.) належала Руській Церкві при безсумнівному та всесвітньому визнанні цього всіма Помісними Церквами (включно з самим Вселенським патріархатом), як показали наукові історичні та канонічні дослідження», – пояснює богослов.

Він наголошує, що, незважаючи на це, «деякі дослідники докладають зусиль, щоб представити іншу картину: нібито Вселенському патріархату належить канонічна юрисдикція в Україні, і, що ще гірше, нібито йому належить виключне право дарувати автокефалію без згоди всього Тіла Церкви, котре повинно висловлюватись соборно та всеправославно».

«Ця новоявлена еклезіологія, котра прагне представити Вселенського патріарха не як «першого серед рівних, (primusinterpares), котрий приймає рішення та судить у згоді з іншими, але як «першого без рівних», (primussineparibus), котрий приймає рішення єдиновладно, як папа, досягав своєї вершини в абсолютно одноосібному та авторитарному рішення Вселенського патріархату відновити українських розкольників без дотримання передбачених священними канонами умов – публічного каяття, перерукоположення або повторного рукоположення», – каже грецький вчений.