Не виключено, що в Туреччині реалізують плани щодо перетворення ще одного візантійського храму на мечеть. Йдеться про обитель Хори в Стамбулі, який працював як грецький православний монастир до XV століття, коли османи перетворили його на мечеть, а з 1958 року він працює як музей. Незважаючи на те, що художня розкіш була замазана вапном, велика її частина була розкрита і сьогодні ведуться роботи з реставрації, які почали після війни американські фахівці.
«Це стосується не тільки візантійських пам’ятників і Святої Софії зокрема, але поширюється на всі пам’ятники. Законодавство про старожитності вельми слабке. Та й археологічна служба в Туреччині не має можливостей для їх підтримки. Останнім часом були й інші приклади недбалого збереження пам’яток, наприклад, на південному сході Туреччини в Hasankeyf. Через створення гідроелектричної греблі вода почала заливати селище великого історичного значення, де є важливі пам’ятники. Були заявлені протести з-за кордону і всередині країни, але це не завадило створенню греблі і руйнування», — зазначає Яніс Теохаріс, член грецької колегії археологів.
Крім перерахованих вище православних пам’ятників, Свята Софія в Візії, яка першою була перетворена в мечеть, Свята Софія в Нікеї (місце проведення VII Вселенського Собору) і Свята Софія в Трапезунді, пам’ятнику великого культурного значення з чудовими фресками і скульптурами всередині і зовні храму, а також і інші пам’ятники в різних районах Туреччини стають найбільш підходящими інструментами для залучення туристів, а також для загострення протиріччя на політичному рівні, і саме тому використовуються в їхніх власних інтересах.