1. Головна
  2. /
  3. Новини
  4. /
  5. Публічна відповідь Кирилу Говоруну, – публіцист

Публічна відповідь Кирилу Говоруну, – публіцист

Кирило Говорун вирішив відповісти на мій допис, але зробив це як боягуз – поза очі, забанивши, щоб йому не можна було відповісти напряму. Я відповім тут і доведу, що він все ж є дешевим пропагандистом та брехуном. Залишу поза дужками його зверхньо-хамську манеру тексту і напишу по суті.

Ви стверджували, що текст томосу абсолютно не відрізняється від інших томосів про автокефалію.

1) Я просив вказати хоч один текст томосу, де вимагалося б погоджувати важливі рішення. Не міжцерковні питання, а будь-які важливі рішення. Покажіть мені хоч один томос, де було б сказано, що ВСІ ВАЖЛИВІ РІШЕННЯ дана церква має погоджувати з Константинополем. Хоч один!

Якщо ви дещо забули, то я нагадаю вам ще раз текст томосу, котрий патріарх Варфоломій видав Україні. Там сказано: «Для рішення ЗНАЧИМИХ ПИТАНЬ ЦЕРКОВНОГО, ДОГМАТИЧНОГО ТА КАНОНІЧНОГО ХАРАКТЕРУ слід Блаженнішому митрополиту Київському і всієї України від імені Священного Синоду своєї Церкви звертатися до нашого Святішого і Вселенського Патріаршого Престолу».

Ви стверджуєте, що даний томос не відрізняється від інших. Ось і скажіть, які церкви обмежені такими умовами, за яких вони будь-яке важливе рішення мають погоджувати із Константинополем.

Ви вказали: «У Томосі про її автокефалію від 1850 року сказано, що у всіх питаннях, що вимагають загального «спільного роздуму та спільній дії», тобто у всіх зовнішніх питаннях, «Священний Синод у Греції повинен співвідноситись зі Вселенським Патріархом і його Синодом». Однак, міжцерковні питання і ВСІ ВАЖЛИВІ ВНУТРІШНІ І ЗОВНІШНІ ПИТАННЯ – це не тотожні речі.

2) Так, погоджуюсь, Грецька Церква обмежена територією, і її пограбували. І ви самі виступали проти подібних випадків і вказували, що це неадекватно, оскільки екстериторіальність помісної церкви – це нормальна практика, а спроба Константинополя виставляти права на чужі території – ні.

Нагадаю вам слова, котрі були вами ж сказані: «У сумі можна сказати, що 28-й канон у всіх трьох розглянутих нами аспектах (влада над трьома діоцезами, вплив лише на перший ешелон єпископів трьох областей – на митрополитів, а також влада над єпископами у «варварів») явився легалізацією практики, що встановилася. У всіх цих трьох аспектах він мав характер швидше обмежуючий, аніж такий, що дає якісь додаткові привілеї. Він обмежив владу Константинополя лише трьом діоцезами та владою лише над митрополитами та «варварськими» єпископами усередині цих діоцезів. При цьому обмеження влади Константинопольських патріархів над «варварами» всередині трьох діоцезів була продиктована швидше не бажанням урізати їхні апетити, але історичними обставинами, згідно з якими організовані церковні структури були переважно у «варварів»-готів, котрі осіли на землях імперії».

Тобто, за вашими же словами, раніше Константинополь не мав права на захоплення чужих зарубіжних приходів, і це, по суті, був грабіж. А тепер ви кажете: це добре і правильно. Ви вже визначайтесь, на якому етапі ви брехали: тоді або зараз. Тоді, коли казали, що в такий спосіб Константинополь краде, чи ж тепер, коли переконуєте всіх, що цей грабіжницький томос, виданий Україні, цілком відповідає духу незалежності?

3) Стосовно канонізації. Ви знову брешете, і ваша стара брехня накладається на нову.

Від початку ви казали, що ЕлПЦ змушена погоджувати канонізацію із Константинополем, а СЦУ – ні, і тому вона має більше прав. Я вказав вам на практичний момент, що СЦУ ВЖЕ ОПИНИЛАСЬ У СИТУАЦІЇ, КОЛИ ЗМУШЕНА БУЛА ЗВЕРТАТИСЯ ЗА ПОГОДЖЕННЯМ КАНОНІЗАЦІЇ ЛУКИ КРИМСЬКОГО. Це факт, який вже має місце.

Ви, намагаючись цього не помічати, написали: «Цій же практиці слідує і Руська Православна Церква, наприклад. Коли вона канонізує своїх святих, потім обов’язково надсилає лист на Фанар з проханням включити їх для загальноправославного вшанування. Я сам колись складав такі листи на Фанар. Так що, шановні товариші з расколу.net, вчіть матчастину і не вводьте себе і ваших читачів в оману».

Вам навіть у коментарях вказали на вашу брехню: РПЦ та решта церков не погоджують із Фанаром питання канонізації, а ставлять до відома. Це нібито дві великі різниці.

Я наведу для наочності коментарі о. Миколая Данилевича та ваші.

О. Миколай Данилевич: «А стосовно канонізації святих, то РПЦ розсилає повідомлення про канонізацію у всіх Помісні Православні Церкви, а не лише Константинополю. Це робиться щоразу після Архієрейських Соборів. Так само роблять і багато інших Помісних Церков: Олександрійська, Грузинська, Сербська, Румунська та решта: вони розсилають циркулярні листи. І НІХТО З НИХ НЕ ВВАЖАЄ ФАНАР ЗА ІНСТАНЦІЮ, БЕЗ КОТРОЇ НЕМОЖЛИВЕ ЗАГАЛЬНОЦЕРКОВНЕ ВШАНУВАННЯ НОВИХ СВЯТИХ».

Кирило Говорун, відповідаючи о. Миколаю Данилевичу: «Моє ставлення до інтерпретації 28-го халкідонського правила (котре не змінилось) не має відношення до заданого питання, котре звучало так: «Покажіть мені хоч одну Церкву, котра була б томосом про автокефалію обмежена якоюсь конкретною територією (у даному випадку кордонами країни). Ось я і навів приклад томосу Елладської Церкви. Я у своїй відповіді ніде не сказав, що згоден з виключними правами Константинополя на діаспору».

Тобто виходить, ви згідні, що томос, виданий Україні, – це пограбування. Але чомусь називаєте це нормальною практикою та справжньою автокефалією. І так, погоджуюсь, ви знайшли одну Церкву, котру пограбували, вітаю, але тут же самі вказали, що ви брехали, коли намагались примусити усіх повірити, що все написане у томосі – нормальний стан речей і свідчення якоїсь незалежності.

Кирило Говорун: «Стосовно канонізації, то дійсно, РПЦ розсилає листи і до Константинополя, і решті церков. Стосовно інших церков, то деякі з них теж повідомляють про свої канонізації всі церкви, а деякі – тільки Константинополь. ПЦУ відноситься до другої категорії Церков».

Тут два пункти:

1) Ви, вочевидь, забули, що поняття «погодження» та «сповіщення» – це різні поняття. Ані РПЦ, ані багато інших, котрі вам вказані та про котрі ви знаєте, не зобов’язані погоджувати будь-що із Константинополем. Від слова взагалі.

Я нагадаю вам ваші же слова: «Архієрейський собор канонізує святих для Православної Церкви України і ГОТУЄ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВВЕДЕННЯ НОВИХ СВЯТИХ ЗАГАЛЬНОЦЕРКОВНОГО МІСЯЦЕСЛОВУ ТА ВИНОСИТЬ ЇХ НА СУДЖЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ Великої Христової Церкви відповідно до діючої багатовікової традиції Східної Православної Церкви». Тобто, якщо Константинополь вважатиме за потрібне, то може й відмовити СЦУ у справі загальноцерковного прославлення святих.

Отже, СЦУ навіть у цьому плані стоїть на порядок нижче за інші церкви, котрі не зобов’язані це погоджувати з Константинополем, а ви продовжуєте стверджувати, що томос дав новій структурі незалежність, і вона тепер навіть більш незалежна, ніж багато інших.

2) Практика показала, що СЦУ вже проводила процедуру погодження, незважаючи на ваші запевняння, що у цьому питанні вони незалежні від Константинополя.

Для наочності додаю скріншоти ваших же відповідей, де ви стверджуєте, що не згідні з претензіями Константинополя на закордонні приходи  інших Церков, і де ви пишете з приводу сповіщення про канонізацію.

Підбиваючи підсумки:

1) Ви так і не спроміглися навести жодного прикладу, коли б УСІ ВАЖЛИВІ рішення у житті Церкви мали би погоджуватись із Константинополем. Максимум, на що ви здатні, – це вказати на залежність ЕлПЦ у справах загальноцерковного характеру. Але у томосі ПЦУ сказано про всі важливі моменти церковного і канонічного життя, що, безумовно, вказує і на внутрішнє, і зовнішнє життя Церкви, а не лише на питання загальноцерковного характеру.

2) Ви вказали на церкву, котра обмежена територіально, але самі ж пишете, що це не нормальна практика. Більше того, ви намагаєтесь указати, що інші, навіть древні Церкви, все ж є обмеженими територіально, і у приклад навели Єрусалимський Патріархат: «Більше того, навіть такі древні Патріархати як Єрусалимський, коли намагались відкрити приходи за своїми канонічними межами – у США, наприклад, не змогли цього зробити, врешті-решт визнавши прерогативу Константинополя над цими територіями».

Відкриваємо сайт Єрусалимського Патріархату й читаємо про екзархати: 1) у Греції, 2) в Константинополі, 3) на Кіпрі, 4) у Москві. Все це чимало приходів за межами Ізраїлю. Ви все ще наполягаєте, що Єрусалимський Патріархат обмежений якоюсь територією?

3) Жодна дійсно незалежна церква не погоджує із Константинополем канонізацію, а просто ставить його до відому. І не лише його, але й решту Помісних Церков.

Що ви там казали на тему «вчіть матчастину»? І так, банити, а потім відповідати, коли людина не може вам особисто нічого відповісти, – це боягузтво. Перекажіть йому, будь ласка, мою відповідь і побажання покаятись у брехні та не вводити інших в оману.

Facebook

Попередній запис
Прокуратура закрила «справу Драбинка» проти Вадима Новинського
Наступний запис
Екзарх Вселенського патріарха, колишній священик УПЦ співслужив у Жидичині з церковними рейдерами ПЦУ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.

Последнее