Петро Порошенко під стінами ДБР у своїй пафосно-надривній манері розповів, як його звинувачують у тому, що він «розпалює релігійну ворожнечу, отримав томос для православної церкви України і створив незалежну від Москви православну церкву, котра є кісткою в горлі агресора».
Примітивна маніпуляція та спроба змістити акцент з конкретних прикладів порушення прав віруючих на «отримання томосу» та «створення незалежної церкви». Мовляв, його звинувачують саме у цих речах «в інтересах агресора».
Але, по-перше, позов подала громада… «Київського патріархату»! Тобто ті люди, кому цей томос і був призначений. У цьому контексті посилання на «агресора» виглядає дивно. Невже Порошенко вважає Філарета Денисенка і віруючих «УПЦ КП» «агресором»?
По-друге, сам Філарет вказує на те, що якраз «незалежності» Порошенко й не добився. І «Київський патріархат» і «УАПЦ», котрі стали основою для «ПЦУ», і так були незалежними від Москви. А от томос їх зробив залежними від стамбульських греків.
По-третє, Порошенко сказав, що саме він «отримав томос». Тобто навіть не «ПЦУ», не якась там церковна структура, а світська людина і політик. Вельми красномовне підтвердження нерозривного зв’язку «ПЦУ» та Порошенка. Цим він тільки підставляє «ПЦУ» та продовжує використовувати тему томосу для своїх політичних цілей. У даному випадку – для того, щоб відмазатись від кримінальних справ і налаштувати своїх послідовників проти діючої влади.
Дивним є те, що «ПЦУ» навіть не намагається відхреститись від такої політичної інструменталізації томосу та активно бере участь у політичних іграх Порошенка. Втім, може, це й не повинно нас дивувати. «ПЦУ» дійсно є виборчим проектом Петра Олексійовича, і від цього їм вже нікуди не втекти.