Нині, коли після руйнівної війни минули десятиліття та стерлась безпосередня пам’ять про її жахи, все частіше лунають голоси, котрі ставлять під сумнів подвиг наших предків та значимість її перемоги. В хід ідуть різні аргументи – від статистики до ідеологічно маркованих тверджень. Йде жонглювання цифрами втрат, масштабами тих чи інших катастроф, а інколи навіть далекими від реальності даними та оцінками.
Однак мало хто згадає про те, а від чого ж зберегла нас здобута такими нелюдськими зусиллями перемога.
У даному контексті я просто нагадаю деякі цитати високопоставлених функціонерів гітлерівської Німеччини та факти, пов’язані з нашою країною.
Мартин Борман: «Слов’яни повинні на нас працювати. В тій мірі, наскільки вони нам не потрібні, вони можуть вимирати… Розмноження слов’ян небажане… Освіта небезпечна. Для них достатньо вміти рахувати до ста. У кращому випадку прийнятна освіта, котра готує для нас корисних маріонеток».
Генріх Гіммлер: «Ми мусимо …поводитись по-товариськи щодо людей однієї з нами крові, і більше ні з ким… Чи живуть інші народи у добробуті чи вони виздихають з голоду, цікавить мене лише настільки, наскільки вони потрібні як раби для нашої культури, в іншому значенні це мене не цікавить… Відомо, що таке слов’яни… Слов’яни – змішаний народ на основі нижчої раси з краплями нашої крові, не здатний до дотримування порядку та до самоуправління… Ми, німці, є єдиними у світі, хто добре ставиться до тварин. Ми будемо пристойно ставитись до цих людських тварин. Однак було би злочином перед власною кров’ю піклуватись про тих і навіювати їм будь-які ідеали та тим самим ще більше ускладнювати нашим дітям та внукам поводження з ними.».
На тлі даних слів ще більш чітко проглядається диявольський замисел плану «ОСТ» – стратегії колонізації та германізації т.зв. східних територій. Він, зокрема, передбачав знищення національної ідентичності відповідних народів з тим, щоб відновлення державності на захоплених територіях було в подальшому неможливим.
Більше того, за планами, котрі не увійшли до «Осту», з України передбачалось виселити 65 відсотків населення її західних регіонів. При цьому історик Лев Безименський стверджував, що «не слід обманюватись терміном «виселення»: це було звичне для нацистів визначення для знищення людей».
Враховуючи це, можна сміливо стверджувати – перемога у тій страшній війні врятувала нашу державу від знищення, а її громадян – від перетворення на касту безправних рабів. Фактично 9 травня – це свято збереження українського народу на історичній карті світу.
І про це ніколи не можна забувати. Як не можна забувати й тих героїв, котрі стояли на смерть в ім’я життя. Нашого з вами життя.