Один з ієрархів Константинопольської церкви, митрополит Флоринський, Преспійський і Еордейський, екзарх Верхньої Македонії Феокліт виступив проти того, щоб патріарх Варфоломій надавав автокефалію розкольницькій «Македонській православній церкві».
Однак у якості аргументації він висунув зовсім не канонічні міркування (наприклад, неможливість дарування автокефалії розкольникам, або те, що Північна Македонія перебуває у юрисдикції Сербської Православної Церкви).
Єдине, що викликало у нього спротив, – це назва розкольницької структури, до якої входить слово «Македонська».
Незважаючи на те, що Афіни та Скоп’є досягли компромісу з питання іменування Македонії – з 2019 року вона називається Республіка Північна Македонія – значна частина греків негативно сприйняла цю угоду. Зміст суперечки полягає в тому, що греки вважають, що ім’я нової держави є узурпацією імені її історичної провінції. І, відповідно, посяганням на її територію, історію та культуру.
Нагадаємо, 1 вересня 2018 року Синаксис архієреїв Константинопольської церкви вже розглядав звернення македонських розкольників. Патріарх Варфоломій тоді відповів відмовою. Нібито через присутність у назві невизнаної структури слова «Македонія».
У лютому 2019 року один з представників «МПЦ», «єпископ» Тимофій Йовановський заявив, що вони не приймуть умову про перейменування, висунуту Константинополем.
На наш погляд, для керівництва Константинопольської церкви іменування цієї структури не є таким вже й принциповим (враховуючи, що грецька держава вже пішла на компроміс). Швидше за все, це один з інструментів торгу. Зокрема, за умовами томосу, в котрому будуть прописані «привілеї» Константинопольського патріархату та його першість щодо новоутвореної «автокефалії». Ну і як спосіб відсунути момент для рішення цього питання (залежно від того, коли це вигідно Фанару) теж годиться.
Хоча фактор грецького націоналізму теж може відігравати певну роль. Що в результаті переважить – бажання утвердити свою першість у православному світі або солідарність зі співвітчизниками, побачимо.