1. Головна
  2. /
  3. Публікації
  4. /
  5. Лист надії для «Київського патріархату»

Лист надії для «Київського патріархату»

Лист Філарета, який наробив чимало галасу як серед православних, так і у всьому українському суспільстві загалом, вже сам по собі виглядав чимось дивним, адже його інакше як «нестандартним ходом» з боку лідера УПЦ КП та його речників, назвати не можна – він адресований самому патріарху Кирилу та й усьому єпископату РПЦ. Як зауважив заступник голови ВЗЦЗ УПЦ протоієрей Миколай Данилевич, «анафема працює». Вона працює та змушує вдаватися до непопулярних дій, які в самому осередку «Київського патріархату» сприйняли вороже.

Візит делегації УПЦ КП у січні місяці цього року на Фанар породив новий сплеск надій – «автокефалія уже близько». Вказували, що на найближчому Синоді Константинопольський патріархат розгляне прохання «Київського патріархату», та ще й прийме до уваги прохання з додаткових джерел – Верховної Ради та Президента України. Однак від січня місяця відбулося уже не одне засідання Синоду Константинопольського патріархату, і стало зрозуміло, що «українську автокефалію» знову закинули у «довгий ящик», а посланцям Філарета знову нагадали – розберіться з РПЦ.

Як би не було для Філарета це «не популярно», але його крок таки викликав невеликий позитив. Скажу більше, цей лист може стати для нього вирішальним. І знову процитую отця Миколая: «…в його ситуації це мужній, а отже і позитивний крок. Очевидно, що Філарет наближається до заходу свого життя, а перед обличчям вічності втрачають свою привабливість будь-які амбіції, посади, почесті, і навіть образи …».

Час без сумніву сприятливий: Архієрейський Собор РПЦ – явище неординарне, а Філарету в січні наступного року вже 89 (!!!) років, Константинополь й надалі мовчить. Усе це разом стало поштовхом до рішучих дій.

Хто став ініціатором такого діалогу, думаю, зрозуміло – звісно, це сам Філарет. А можливо, американська діаспора з етнічних українців у складі Константинопольського патріархату все ж стала посередником між представниками розколу і російськими зарубіжниками. Насправді, першопричина не є суттєвою, адже плодом цих перемовин стало звернення самого очільника «Київського патріархату».

Ця непересічна подія викликала декілька важливих питань. В першу чергу, чи було це рішення Філарета самостійним? Без сумніву, так. Якщо про цей лист і знали інші: то тільки ті особи, які його відвозили у Москву – і в цьому теж уже є промінчик надії. Для архієреїв «Київського патріархату», у яких РПЦ асоціювалося з якимось монстром – візит у Москву залишив позитив. Про це ясно сказав сам Євстратій Зоря: «…у мене були підстави відчувати з його боку (митрополита Іларіона Алфєєва – авт.)  зацікавленість у тому, щоб цей процес був успішний. Як будуть розвиватися події далі – побачимо…».

По-друге, чи свідчить така заява, що керівник «Київського патріархату» приймав рішення самостійно, без контактів з владою? Швидше за все, Філарет вже має серйозний намір церковні питання вирішувати церковними методами.  Все, на що спромоглися, депутати та й сам Президент – зробили. Та це мало «політичний» контекст, церковні питання їх не цікавили, та й не будуть цікавити. І це знову таки свідчить про прийняття рішення Філаретом самостійно – політикам контакти з Москвою просто невигідні.

По-третє, такий «крок назустріч» неоднозначно сприйняли і в самому «Київському патріархаті». Своєрідна «партія війни» за будь-яких обставин не піде на контакт, про що свідчать останні дії яскравого представника цього табору Михаїла Зінкевича, котрий уже відмовляється і свята Православної Церкви відзначати (як у випадку зі святом Казанської ікони Божої Матері).

Важливим висновком, що випливає з такого рішучого кроку Філарета, буде те, що Філарет переступив своє «ні». Яку внутрішню боротьбу він веде, відомо лише йому. У недільному сюжеті Сергія Гальченка телеканалу «1+1» сміливий очільник УПЦ КП сказав про ймовірну зустріч з патріархом Московським: «… поки що пропозицій не було….але я б погодився…».

Можна вже спрогнозувати реакцію «владних уніатів», яка точно буде різко негативною на подібне рішення. Їхні союзники з «Київського патріархату» ведуть переговори з Москвою, та ще й листи пишуть в лояльному тоні? Тепер ми можемо побачити ще один виток «релігійної війни», але уже в бік УПЦ КП. Вона розпочнеться дещо раніше, ніж планувалося.

Тому події заставляють оптимістично дивитися в перспективу. Розкол зцілиться лише тоді, коли прийде усвідомлення пагубності цього явища. Можливо, Філарет це починає розуміти? Час покаже.

Марк Авраменко

 

Попередній запис
Українські архієреї не прийшли на виступ президента Росії
Наступний запис
Запорізькі радикали намагалися зірвати заходи духовенства УПЦ до дня пам’яті жертв Голодомору

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.

Последнее