Клірик Володимир Маглена, котрий, по суті, закрив приходи ПЦУ у Старобільську (ймовірно, через вкрай низьку підтримку населення та відсутність через це засобів до існування) раптово заговорив про мир з Росією.
Я підозрюю, що просто після того, як він цілком втратив підтримку населення та фінанси, він почав усвідомлювати, що йому треба починати якось жити з цими людьми навколо, котрі, на відміну від націоналістів, не надто ненавидять Росію. І ось, Маглена заявив, що старші брати (українці) повинні вибачити молодших (росіян), «навіть якщо вони загрались у війнушку та вбили нас».
Цікаво було почитати коментарі його прихильників. І ось чимало почали заявляти, що це недобре, деякі почали погоджуватись, що вибачити – це на грані вищих християнських ідеалів. Після цього з’явився клірик РКЦ з Росії Володимир Соколов, котрий заявив, що вибачити можна лише після покаяння.
Але особливо вразив один персонаж, котрий навідріз відмовився не лише простити, а й зрозуміти: «Навіть зрозуміти не можу не те що вибачити… Пинясотовариші розв’язали війну та винищили стільки народу, принесли стільки горя та лиха. Як це можна вибачити, не можу зрозуміти?». Особливість у тому, що цей войовничий українець живе і працює у Москві. Ось і вся сутність великого патріота: він заявляє, що, по суті, ненавидить, не бажає прощати і навіть розуміти, але потім у столиці ненависної держави працює на ненависний народ і отримує від них гроші. Ми не раби!