Екс-митрополит УПЦ, котрі перейшли до «ПЦУ», опинились у ній на другорядних ролях. У зв’язку з цим вони з часом припинили пов’язувати свої перспективи з організацією Думенка переключились на реалізацію проекту посилення екзархату Константинопольського патріархату в Україні, сподіваючись таким чином – у його рамках та з його допомогою – набути більш солідного статусу.
Розширення екзархату Фанару в Україні стане загрозою не лише для УПЦ, але й «ПЦУ», оскільки створить альтернативу для всіх незадоволених політикою та рішеннями Епіфанія, а також пробуксуванням розвитку структури Думенка. Ми взагалі не виключаємо сценарію, при котрому екзархат у більшому ступені буде рости не за рахунок ресурсів УПЦ, а, передусім, представників «ПЦУ».
Відповідними діями Константинопольський патріархат створює собі хороше поле для маневру. Наприклад, як би не розвивалась політична ситуація в країні (на користь або в мінус для «ПЦУ») Стамбул матиме можливість взагалі не оглядатись на своє українське «дітище». Оскільки зможе розширювати суто свою філію в Україні.
Більше того, при сприятливому збігу обставин Фанар буде здатний без особливих проблем повністю поглинути своїм екзархатом «ПЦУ». Добре, що за прикладами далеко ходити не варто. Давайте просто згадаємо недавній відклик фанаріотами томосу в Архієпископії руських приходів у Західній Європі.
Як кажуть, ніщо не заважатиме Константинополю повторити подібне в Україні. Тим більше, якщо в якийсь момент в іграх фанаріотів «зійдуться всі зірки» – політичні та геополітичні…